А листя падають...
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:
ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Перейти на страницу:
Пошукати ключик щоб відкрить криничку.
Може ним відкриємо двері в світ кохання -
Де живуть найкращі всі людські бажання.
Й там розкошувати на траві зеленій -
Дивом тим природи, що придумав геній!
14.4.1990 р.
ЙДЕ ЖИТТЯ
Проходять століття, тисячоліття,
Йде життя.
Давно я досяг повноліття,
А й нині, неначе дитя.
Неможу напитись красою
Твоєю, земля!
А знаю, що старість з косою
Йде навмання.
А жити так хочеться, хочеться.
Ну що то за Божа краса?-
Як Сонце по небі котиться
А над тобою коса.
28.5.1969 р.
ХОЧУ БУТИ СОБОЮ
Я не хочу хвалитись генієм
Тим, якого в мені нема.
Я не хочу буть Гітлером, Леніним,
Від яких аж здригалась земля.
Хочу бути самим собою:
Ось таким незалежним, простим,
Хочу бути для всіх бажанним
І гордитися вічно тим.
Тим, що гумором я ядовитий
І немає такої ціни,
Щоб зуміла мене підкупити,
Як купують продажних - пани!
28.5.1969 р.
ЛЕТЯТЬ ЛЕЛЕКИ
Дивлюсь на небо березневе,
І хоч кругом ще холод, сніг -
Я бачу, як збігає з поля
Зима струмочками з доріг.
А потім в небі над лісами
Летять лелеки, журавлі,
А дядько, що дививсь на небо -
Пішов лагодити граблі.
3.3.1961 р.
В РАЮ
Дівча, як сонце серед хмар
Усіх воно кидало в жар,
Весь вік пролежало в гаю,
А час прийшов, воно - в раю...
-За що ж така їй благодать?-
Осміливсь в Бога запитать.
І Бог спокійно відповів:
-Хіба з вас іншу хтось хотів?
Отож, як стрінеш ти повій,
Не гнівай Бога а - радій!
Тихенько ними користуйсь
І не хвилюйсь.
Бо як повій не стане, Йване,
То хто ж на нас з тобою гляне?
20.11.1997 р.
БАЙСТРЮК
Коли вже ти прийшла до мене
Й щоб не казала, що баран -
Тоді не гай часу, кохана,
І падай хутко на диван.
А потім ми вже розберемся
Хто більший з нас обох віслюк,
Якщо появиться у тебе
Веселий масінький байстрюк?
17.4.1997 р.
ЯКЩО ПОСТАРІЄМ...
-Як ти думаєш?- Гаврило
Запитує Улю,-
Що дадуть нам наші дітки
Як зігнемось?...
-Дулю.
Дітки думають, як батьку
Вже пора вмирати,
То на нього вже й уваги
Можна не звертати.
31.5.2003 р.
ДІАЛОГ З БОГОМ
-Чому я день і ніч працюю,-
Питаю в Бога я,- чому?
-Ти відпрацьовуєш, мій рабе,
За всіх ледачих у роду.
-Чому ж ти дав їм сміх, весілля,
Чому ж не дав те все мені?
-Бо я тебе велію бачить
В раю - де феї чарівні.
-А їх за що, які заслуги
Рішив у рай ти помістить?
-Для того, щоб як в рай ти прийдеш -
Тобі було там що робить...
-І що ж робить я з ними буду,
Як лишу тіло на землі?
Довго мовчав Бог і, нарешті,
Мені сказав: співать пісні.
-Які пісні? Кому?- Безвухим?
В яких ні тіла, ні...краси?
Якщо вже так?- залиш у пеклі
А в рай Мороза помісти.
12.12.1997 р.
БАБІЙ
Я дивлюсь на Чечню
І дивлюсь на Афган:
Скільки славних синів
Повмирало від ран.
Скільки ті залишили
Ще незайманих вдів,
А хіба кожен з них
Цілувати не вмів?
А тому, ви пробачте,
І за їх мушу жить,
Бо і їхніх коханих
Треба ж комусь любить.
Що одними лишились
Не по волі своїй.
А тому мушу... жити,
Хоч і скажуть -'бабій!'
17.5.1997 р.
НЕ ЖЕНІТЬСЯ, ХЛОПЦІ - 2
Не женіться, мої любі
Братики по духу,
Як не хочете придбати
Ви собі катюгу.
Бо як тільки ту красуню
Приведете в хату,
То почне, як вовк кобилу
За хвоста тягати.
То причепиться до тебе,
Як реп'ях до попи,
Й буде з вас весь день сміятись,
Як Китай з Європи.
То до тебе придереться,
Що не так танцюєш,
І не так її як треба
По ночам цілуєш...
І завжди вона вас буде
Діставать, як муха,
Поки ти її люб'язно...
Не погладиш вухо.
Ну навіщо вам женитись,
Хіба вільних мало?
Краще ними користуйтесь,
Як у вас устало...
То прийшов, зробив роботу...
І читай журнали,
А ця ж буде допікати,
Перейти на страницу: