Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочая поэзия » А листя падають...
А листя падають... - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

А листя падають...

Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:

ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
1 ... 82 83 84 85 86 87 88 89 90 ... 99
Перейти на страницу:
Піднімався вічно тиск... Як хотів красою тею І тебе завжди зігріть, Та хіба догониш фею - Якщо їй сімнадцять літ? 8.6.1992 р. ХОЧУ БУТЬ ЖІНКОЮ -Вже мені ота робота Тут ось під печінкою, Як би я хотіла стати Хоч на тиждень - жінкою. Щоб нікуди не спішить, Не кричали діти, І торбини не тягать, З милим посидіти. Чи поїхати десь в Крим, У воді попариться, І хоч би з десяток днів На піску пожариться... 1.1.1989 р. СВОЇМ ТАРАХТІЛОЧКАМ Колись і я жив в гуртожитку І був брейк - верком як і ви, І задивлявсь жінкам на стегна, Що були вище голови. І пив з їх пазух насолоду, Черпав красу з їх сонних губ, І пригортав їх файну вроду, Яка була, як вовчий зуб. Давно ті роки промайнули І під вікном відцвів жасмін, А руки так як і раніше До ваших тягнуться колін. Вже ті замовкли тарахтілки І появилися нові, Та тільки ти, немов сопілка, Неначе музика в мені. Для мене ти була, як пісня, Немов фантазії політ, Бо все що мав я до і після - То все відлуння давніх літ. 2.12.1987 р. ІДИЛІЯ Не хотять дівки йти заміх, А женитись парубки, Та й навіщо?- як говорять,- Можна й так, мов залюбки. В нас вже так, як і в Европі: Ту що здибав - та й твоя... І ніякі вам турботи, І навіщо вам сім'я? Та й дівки хоробрі стали, Хоч у Космос посилай. Не пропустять ні одного Тих, що мають млин і гай. Ну не світ - суцільна казка: Як же нам тут не радіть? Їй сунув з десяток баксів І що хочте - те й робіть. 4.10.2006 р. КОРОТКА МИТЬ О, ти ще, братику, радій, Що Бог дав стільки нам повій, Бо де жінки - там і любов, А де любов - дубіє кров. Можливо, це і сміх, і крик, Та що без жінки варт мужик? Зустрінеш цей чарівний цвіт - Й відразу зовсім інший світ: У серці б'є небесний дзвін, Й не знаєш, що накоїть він? Як змії корчимось в їх ніг, Що не відгонить і батіг. Хіба, скажіть, то не життя Як вами правлять почуття? А, де вирують почуття?- Там зайві будь - які слова. Й, можливо, та... коротка мить - Вам зможе все життя змінить. То ж, якщо ми друг друга стріли - То, видно, так Боги хотіли. 22.11.1987 р. ПРОМІНЬ КОХАННЯ У неї не губки, а - квіти, Ну де ти такії знайдеш? Таку не помітить не можна, Й захочеш пройти - не пройдеш. І хочеться тут же злегенька Торкнутись твоїх груденят, Немов кошенят - білих-білих, Що а пазусі в тебе сидять. Ти першою стрілась, кохана, Якраз у ті пам'ятні дні - Коли в душу промінь кохання Жбурнула, як пісню мені. Я радий тобі за ті чари, Якими чарують людей, За всі ті багатства що манять Мене більше всяких лілей. 22.11.1984 р. ЗАВОРОЖЕНА АМГА Амга у сонному мовчанні, Мов заворожена пливла, Біля хатона розвернулась Там, де якуточка жила. Й своєю ніжною рукою Припудрила дівчині ніс, І, ніби світлою фатою Вона її торкнулась кіс. Й по-під горою, під тайгою, Крадучись, зникла в далені, У тій - де цілий день зозулі Свої виводили пісні. 25.5.1986 р. ДЕ ЛЮБОВ ЗНАЙТИ? Тихий вечір. Далечінь. Впереді - Десна. Запалив свічки каштан На околиці села. Де не глянеш - неба синь, Шепчуться світи, Може хто мені підскаже, Де любов знайти? 11.6.1992 р. КУПАЮТЬСЯ ХМАРКИ Купаються хмарки у плесі Амги, Під сонцем виблискують роси, А голос зозулі, як свято з тайги, Як казку нам вітер приносить. Чому не поет я, чому не казкар, Чому обділили талантом?- А то б шугонув би я вище від хмар І став би над ними сержантом. Купаються хмарки у плесі Амги, Мовчать заворожені гладі, Краса чарівна! Почекай, не спіши, Дай казку руками погладить. 28.5.1986 р. ДИВО ПРИРОДИ Підем, моя миленька, пісню поля слухать, Де в траві шовковій стільки ніжних звуків. Й там, де ти ховаєш чарівні сунички,
1 ... 82 83 84 85 86 87 88 89 90 ... 99
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)