Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
— А ви не знаєте, випадково, навіщо їхав туди Мефодій Пєлка?
Сєрґєй подивився на Ніко, Ніко підняв руки над головою.
— Навіть якщо він мартинівець, то він нам нічого не казав, Ваші Вельможності.
— Варто було б обшукати його речі… Але хто б міг зайти до нього вночі? — спиталося. — Ви не бачили, як він із кимсь розмовляв?
— З вами розмовляв, — сказав Сєрґєй, — і чи не говорив, що збирається вийти завчасу? Якби ви засвідчили, пане…
— Ні.
— Ех.
Хтось постукав у двері. Ніко вибачився і вийшов у коридор; одразу ж почулися звуки сварки, два поривчасті пасажири звинувачували один одного в якійсь невідомій обрáзі.
Сєрґєй знову глибоко зітхнув. Він застебнув мундир, буркнув: — Мені теж треба працювати, — й, уклонившись іще раз незґрабно в вузьких дверях, протиснувся повз другого проводника і язикатих пасажирів. Двері голосно грюкнули. Експрес саме п’явся вгору — загримів уміст шаф і сховків у службовому купе, недопитий чай Сєрґєя зісковзнув зі столу, впіймалося його в останню мить.
Пані Єлена голосно постукала склянкою об стільницю.
— Якби не те, що я сама вас чула, — ствердила вона, — то ви, пане Бенедикте, були б першим у моєму списку підозрюваних.
— Що це нібито я прокрався уночі до купейних вагонів і викинув Пєлку з потяга?
— Щось несамовите, ви брешете й брешете, — вона похитала здивовано головою, срібні шпильки зблискували поміж чорними кучерями.
— Як це ви так безпомилково дізнаєтеся про все.
— О так, дізнаюся, може ви тепер повторите, що ніколи раніше Пєлку не бачили, не розмовляли з ним, нічого такого, га?
— Можу повторити. Вірте кому хочете — мені чи Сєрґєю. Цікаво, яким чином об’явиться з тієї віри й невіри істина?
Вона насупилася.
— Ну то як? Ви розмовляли з ним, чи ні?
Знизалося плечима, розмішалося чай, визирнулося крізь запітнілу шибу.
— Mademoiselle Голмс починає розуміти відмінності між розслідуванням книжковим і реальним розслідуванням. Ви пам’ятаєте, що я розповідав вам про дво- і тризначну логіку? Кримінальні історії, оті записані, паперові, завжди розігруються згідно з логікою Арістотеля, завжди в світлі принципу виключеного середнього й правила несуперечности. О такій і такій годині вбивця перебував тут і тут, а інший підозрюваний — тут, свідок — тут, алібі отаке, а істина отака, а що не узгоджується — це брехня, водночас пам’ять завжди вірна, а минуле — як дзеркало. Наприкінці детектив описує, що в ньому узрів. Це машина — це шахи: оскільки тепер ми бачимо певний уклад елементів, то знаючи закони, які це регулюють, ми можемо відтворити кожен їх минулий стан, як повертаються ходи на шахівниці, як повертаються назад вказівні стрілки годинника, прокручуючи в зворотному напрямку точний механізм, як обчислюються мандрівки небесних тіл. І не досить, що механіка злочину дозволяє вгадати образ минулих подій, — але всі згодні з цим образом! Навіть убивця! Там немає прогалин, темних місць, місць, де роздвоюються перспективи й розмивається овид: той пам’ятає це, а той — оце; немає неузгоджених деталей, а передусім немає того великого марґінесу непевності, всіх тих «можливо», «приблизно», «або — або», «якщо, то». А вони, коли багатократно перемножаться навзаєм у слідстві, мусять остаточно розчинити кожну конкретну деталь із образу минулих речей, як полуденне сонце розтоплює крижані замки й сніговиків, котрих ліплять діти. Проте в детективах свідки незмінно дивляться на циферблат годинника за мить до ключової події, щоб безпомилково запам’ятати хвилину, а годинники ніколи не відстають і не спішать. А свідок, коли бреше, то знає, що він бреше, й коли каже правду, то знає, що каже правду. А лиходій планує свої злочини, як карамболь у більярді: якщо кут правильний і сила удару добра, то врешті-решт кулі стоятимуть отак й отак. І вдається! Вони опиняються у визначеному місці! Й власне завдяки цьому кмітливий детектив, поглянувши на кулі, зуміє простежити в зворотному порядку їхній рух і вказати на початок карамболю і руку винуватця. Усе це абстрактні логічні ігри, що не мають стосунку до нашого світу.