Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
— Ой, повертайтеся до себе, докторе, зараз від’їжджаємо, Олєґ Івановіч не затримає потяга, телеграма, напевно, вже пішла.
Тесла покірно махнув рукою. Поправивши білі рукавички, він вийняв гребінець й енерґійними рухами став причісувати настовбурчене волосся — спочатку назад, а потім симетрично в боки від проділу посередині. При цьому він розглядав себе у відполірованому корпусі одного з трьох великих металевих циліндрів: обплетені шкіряними поясами, конопляними мотузками й важкими ланцюгами, покладені на бік і закріплені в дерев’яних затискачах, вони займали більшу частину вагона. Старий Стєпан пильнував, щоб двері залишалися зачиненими, світло проникало сюди тільки крізь заґратовані віконця, розташовані у верхній частині стін; Тесла горбився, ловлячи відображення у темній сталі то лівим, то правим оком.
— Якби в цьому була бодай частка істини, — бурмотів він собі під ніс, — ефект мусив би відтворюватися у випадку з кожним джерелом тьмітла. Застосовують тьмічки, бо вони найдешевші, і порошкоподібний вуглецевий тунґетит у ґноті. Але йдеться про тьмітло, про вплив людини на тьмітло: воно саме, чи про те, чим завжди супроводжується його вивільнення. — Він косо глянув уздовж циліндра. — Погоджуєтеся, пане Бенедикте?
— Мгм, мені теж так здається.
— Я думав про це вночі, а потім за сніданком. Княжна притисла до стіни англійського інженера. А власне, куди ви поділися?
— Тільки навіщо ви мусите відразу проводити всі експерименти на собі?
Тесла сховав гребінець.
— Ясно, Крістіна з вами вже поговорила.
Пригладилося вуса, роззирнулося по приміщенні. Підлога посипана тирсою, дошки не надто ретельно збито в обшивку, на місці їхніх з’єднань видніли криві лінії смоли. Два аґенти охранки розташувалися у кутку за штабелями дерев’яних і бляшаних скринь, вони там мали крісла, сінники, ковдри, газолінову лампу. Але як вони тут витримають, коли експрес в’їде в Зиму?
— Це не має сенсу, докторе, ніхто не мусить сюди вламуватися, щоб висадити вагон у повітря. Або й увесь потяг. Яке пророцтво ви шукали? Чи доїдете цілим і неушкодженим до Іркутська?
— Світло, ці окремі частинки світла, не етер, а промені, die Lichtquanten, може й хвиля, поки ми залишаємося в Літі, мусить бути щось у природі світла, у природі тьмітла, на тому найнижчому рівні, який проникає крізь усе акаша прани, що переплітається безпосередньо з людською свідомістю — чи протьмітлювано також тварин? — що вона впливає на його біг, на поляризацію, що людина дивиться, а може, тільки мислить, і… і… так. Допоможіть мені.
Вхопилося за другий кінець дзеркала.
— Важке.
— Чистий тунґетит на сріблі.
— Воно, певно, коштує цілий маєток.
— Мгм, ви маєте рацію, я про це не подумав.
Тесла опустив край дзеркала до плоскої скрині, обклав його клоччям і притиснув накривку. Подалося йому колодку.
— Про що?
— Що вони могли б хотіти ще на цьому заробити?
— Вкрасти цілий вагон?
Стєпан покивав головою.
— Mademoiselle Філіпов клопотала про страхування, але все це й так є власністю Його Величности.
— Ви оцінювали вартість?
— Сто тисяч рублів. Навіть більше. Як оцінити вартість машин доктора?
Тесла замкнув колодку.
— До часу, поки я їх не протестую, невідомо, чи вони взагалі чогось варті.
— Але саме лиш оце дзеркало…
— Дзеркало! Але ж воно зовсім не служитиме в якості дзеркала. Як ви думаєте, що це таке? — він обвів драматичним жестом занурені в напівморок нутрощі вантажного вагона разом із його вмістом. Доктор Тесла, безсумнівно, мав схильність до сценічної драматургії. — Це арсенал Літа.
Він підступився до піраміди бляшаних паків, кожен із яких було позначено серійним номером і фірмовою емблемою Tesla Tungetitum Co.; піраміда була вища навіть од високого серба, вона сягала стелі.
— Ці три флюменатори під’єднуємо до електричної мережі Іркутська, ми повинні отримати потік близько сорока меґатенебрів, тут я маю майже кілометр ізольованого кремнієм кабелю на високомідному студені, а з того отам складемо ґрайфери. А з цього — клітку тіні. Подивимося, який тиск вони витримають.
Він пропускатиме через лютих теслектричний потік. Зазирнулося до відкритої скрині. Кабель, нарощений шпицею-цівкою і громіздким курком, тягнувся звідси до барилкуватої паки поруч, у якій погарикував невидимий пристрій; ідентичний кабель вибігав із неї з другого отвору, повертаючись напрочуд довгими звоями до тієї само скрині, де в стружках і ганчір’ї лежали опасисті слоїки, наповнені вугіллям. Вугіллям?