Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом
- Автор: Бояновська Едита М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-125-0
- Переводчик: Андрій Бондар
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом». Краткое содержание книги:
На завершення, «Погляд на створення Малоросії» представляє українську минувшину як історію славного народу. Він виборює для України місце в загальній історії на основі хоробрих подвигів українців, особливого характеру, незалежної політичної організації (хоч і нерішуче заявленої) та вагомого внеску до європейської та християнської історії, який полягав у стримуванні мусульман. Проте гоголівська національна формула української самобутності функціонує в контексті імперії та конкурентного, офіційно санкціонованого російського націоналізму. Гоголівська стаття підтверджує історичну відокремленість України від Росії й навіть оцінює характер двох націй на користь України (наприклад, у географічних описах). Проте вона водночас реагує на офіційну імперську історіографію, цензуру та політику уваровського міністерства народної освіти, де вперше й була опублікована ця стаття. Цей небезпечний курс залишив свій відбиток на статті у формі численних точок напруги, суперечностей, замовчувань і вилучень з рукописної версії. Також слід наголосити на тому, що так само, як у статті побудовано образ Росії — заради увиразнення привабливих рис України, образ України також являє собою конструкцію, для творення якої Гоголь вибрав і поглибив історичний матеріал, що був у його розпорядженні. Все це — визначні риси націоналістичної історіографії, до яких Гоголь вдається у цій статті і які він, вочевидь, мав намір продовжити у своїй нереалізованій «Історії Малоросії».
Хоч у решті історичних текстів «Арабесок» Гоголь запропонував ідеї, що сприяли справі російського націоналізму, його український націоналізм проявлений у цьому томі набагато сильніше та глибше. На додачу до «Погляду», в «Арабесках» міститься важлива стаття «Про малоросійські пісні» та два фрагменти наснаженої в націоналістичному плані прози на основі української історії. Російський націоналізм Гоголя, вочевидь, обумовлений патріотизмом громадянина великої імперії, а також частково — ідеологічними вимогами, накладеними на нього як публікованого історика. Його український націоналізм, своєю чергою, схоже, породжений любов’ю до своєї батьківщини та відчуттям місії у творенні маніфесту культурної, етнічної та історичної цілісності України як нації.
Нотатки про східнослов'янську історію: проблема таксономії
Важливим комплексом матеріалів, що проливають світло на гоголівську концепцію східнослов’янської історії, є його приватні нотатки, предметом яких була історія, по-різному категоризована як слов’янська, російська й українська. Ці матеріали містять уривки, що їх Гоголь скопіював з інших книжок, деяких літописів, і його власні коментарі та ідеї з широкого кола проблем східнослов’янської історії. Більшість фрагментів датовано 1834—1835 роками, хоч деякі з них могли бути написані і раніше 1829 року, і не пізніше 1839 року. Наявні видання творів Гоголя, на жаль, не сприяють вивченню цих матеріалів. Хоча існування великої кількості цих нотаток і є незаперечним фактом, однак той спосіб, у який вони були згруповані та позначені, відображає припущення й ідеї науковців, що часто, здавалося, формували їх на цілком гіпотетичній основі. Попри те, що ці класифікаційні схеми можуть відповідати власній ментальній історичній мапі цих науковців, ступінь, до якого вони відображають авторські наміри, слід піддати сумніву. І справді, я вважаю презентацію доступних видань гоголівських історичних праць глибоко проблематичною. Ці видання включають стандартне видання Академії наук (ПСС, видання 1889—1896 Тіхонравова — Шенрока (тут і далі — ТШ) і видання зібрання творів 1994 року (тут і далі — СС)[186]. Інша дослідниця Гоголя-історика, Шерон Варні, мала аналогічні побоювання — зокрема щодо видання ПСС: «порядок, у якому подано ці нотатки редакторами ПСС, є вельми довільним, а укладання за темою — надзвичайно оманливим»[187].
186
Гоголь H. В., Сочинения Н. В. Гоголя, в семи томах, під ред. Н. Тихонравова і В. Шенрока (Москва: Наследники бр. Салаевых, 1889—1896) (тут і далі — ТШ); Гоголь, Собрание сочинений, у дев’яти томах (Москва: Русская книга, 1994) (тут і далі — СС’94). Найактуальніше академічне видання Гоголя з Юрієм Манном у ролі його головного редактора почало виходити 2001 року (Полное собрание сочинений и писем, у 23 томах [Москва: Наследие, 2002). На момент друку цієї книги було опубліковано лише перший і четвертий томи. Загальна передмова до нового видання не містить згадок про жодну відмінність від видання ПСС у плані підходу до історичного доробку Гоголя; про специфіку буде сказано у відповідному томі. Корисний збірник матеріалів, не включений до видань Гоголя, з’являється у книзі Неизданный Гоголь, під ред. І. А. Виноградова (Москва: Наследие, 2001).
187
Varney, «Gogol as a Historian», 67.