Дівчина, яку ти покинув
- Автор: Мойес Джоджо
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-1955-7 (fb2)
- Переводчик: Дар’я Петрушенко
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Дівчина, яку ти покинув». Краткое содержание книги:
Батько дивиться вслід Керолайн і складає губи в німий поцілунок.
— Білизна! — благоговійно зітхає він.
Лів роздивляється власне вбрання.
— Ну, дякую, татку. Тепер я почуваюся чудово. Просто… чудово.
— Із задоволенням. Звертайся в будь-який час, — він ляскає розкритою долонею по сосновому столу. — І дай мені знати, як усе пройде! Побачення! Фантастика!
Лів дивиться на себе в дзеркало. Минуло три роки, відколи її тіло востаннє бачив чоловік, і чотири роки, відколи при цьому вона була достатньо тверезою, аби дбати про щось. Вона зробила все, що пропонувала Мо: повністю поголилася, лишивши кілька скромних волосків, почистила скрабом обличчя, нанесла на волосся кондиціонер. Вона перебрала всю білизну в комоді, доки не знайшла щось хоч трохи звабливе й не посіріле від часу. Вона пофарбувала нігті на ногах і надала форми нігтям на руках, вважаючи за краще скористатися пилкою, ніж щипцями.
Девід ніколи не переймався такими речами. Але Девіда більше немає.
Вона переглянула весь свій гардероб, перебравши купи чорних і сірих речей, скромних темних штанів і джемперів — речей, без сумніву, практичних. Нарешті Лів зупиняє свій вибір на спідниці-олівці та джемпері з V-подібним вирізом. До них добирається пара червоних туфель на високому підборі з бантиками-метеликами на носках. З часів покупки Лів узула їх лише раз, на чиєсь весілля. Але відтоді так і не викинула. Може, зараз вони й не в тренді, але з взуттям мужикуватої лесбіянки їх точно не сплутають.
— Вау! Поглянь лише на себе! — У дверях стоїть Мо в жакеті і з рюкзаком через плече, готова вирушати на зміну.
— Не занадто? — Вона з сумнівом роздивляється власну литку.
— Виглядаєш відпадно. Ти ж не в бабусиних панталонах, я сподіваюся?
Лів затримує подих.
— Ні, я не в бабусиних панталонах. Хоч я й не вважаю, що вся округа має поділяти мій вибір білизни.
— Тоді вперед, і спробуй нічого не ускладнювати. Я залишила тобі страву з курятини, як обіцяла, а ще є миска салату в холодильнику. Треба лише додати заправку. Сьогодні я заночую в Раніка, тож не плутатимусь у тебе під ногами. Увесь дім до твоїх послуг, — вона багатозначно всміхається Лів, а тоді прямує вниз по сходах.
Лів знов обертається до дзеркала. Звідти на неї дивиться жінка у спідниці з надмірним макіяжем. Вона проходиться кімнатою, почуваючись трохи невпевнено в незвичних туфлях і намагаючись зрозуміти, що саме її бентежить. Спідниця сидить ідеально. Біг надав її ніжкам привабливої точеної форми. Туфлі вносять чудовий кольоровий акцент у її вбрання. Білизна красива, та при цьому не вульгарна. Вона схрещує руки на грудях і сідає на край ліжка. За годину він буде тут.
Лів підіймає очі на «Дівчину, яку ти покинув». Я хочу виглядати так само, як ти, мовчки каже вона собі.
Уперше усмішка з портрету нічого їй не пропонує. Здається, дівчина навіть кепкує з неї.
Каже: «Жодного шансу».
На деякий час Лів заплющує очі. А тоді тягнеться до телефону і набирає повідомлення для Пола.
Плани змінилися. Нічого, якщо ми натомість підемо кудись випити?
— Значить, ти… терпіти не можеш готувати? Якби я знав, то прихопив би нам вечерю з собою.
Пол відкидається в кріслі, кидаючи погляд на компанію галасливих офісних працівників. Судячи з їхнього загалом нетверезого вигляду і грайливого настрою, вони провели тут увесь день. Пол не каже цього вголос, але його розважають жінки, які непевно тримаються на ногах, і чоловік-бухгалтер, що дрімає у кутку.
— Я… мені просто треба було вийти за межі квартири.
— О, так. Типове відчуття, коли працюєш удома. Я вже й забув, як це казить. Коли мій брат тільки-но переїхав сюди, він тижнями просиджував у мене, складаючи листи до потенційних роботодавців, і коли я повертався з роботи, він годину міг торохтіти без угаву.
— Ви разом приїхали з Америки?
— Він приїхав підтримати мене, коли я розлучався. Я тоді був трохи не в формі. А потім він просто не став повертатися.
Пол приїхав до Англії десять років тому. Його дружина-англійка почувалася глибоко нещасною, сумувала за домом, особливо коли Джейк був іще немовлям. Заради її щастя він покинув Управління поліції в Нью-Йорку.
— А коли ми приїхали сюди, то виявилося, що проблема не в місці проживання, а в нас. О, поглянь. Містер Синій Костюм збирається підкотити до дівчини з шикарним волоссям.
Лів пригублює напій.
— Це несправжнє волосся.