Франческа. Володарка офіцерського жетона

Після цього траєкторію зонда вже не коригували і він летів собі далі у глибокому космосі, зрідка повертаючись антенами до Землі. Корекція орієнтації здійснювалася крихітними двигунами орієнтації — ми їх між собою називаємо «пукалки». Ці маленькі так звані «однопаливні» двигуни використовують тільки один тип пального, у цьому випадку — гідразин, і працювали вони цілих сорок років, справно підтримуючи орієнтацію корабля.

Але 2014 року інженери ЛРР помітили, що потужність їх почала стрімко падати. За півроку спостережень стала відома причина: через надто часте використання агресивний гідразин (ще та отрута, мушу вам сказати) пороз’їдав форсунки сопла, а його випари, ймовірно, стали намерзати зовні, що значно ускладнило роботу двигунів.

Якщо раніше імпульс, потрібний для корекції, тривав кілька мілісекунд, то останніми роками потужність двигунів впала, а час імпульсів збільшився. До речі, процес роботи двигуна орієнтації ми називаємо саме «impulse», а не «puffs», як романтично називають це у ЛРР, що в Пасадені, Каліфорнія. Одно слово, керувати апаратом стало значно складніше. Що робити? Зрозуміло, що про ремонт не йшлося. На відстані 13 мільярдів миль це неможливо. Тож не дивно, що науковці вирішили запустити TCM-двигуни, які використовувалися для корекції траєкторії.

Та на лихо, востаннє ці двигуни використовувалися 37 років тому, 8 листопада 1980 року, при підльоті до Сатурна.

У ЛРР не знали навіть, ЯК ними керувати!

Що це за двигуни? Чотири ТСМ-двигуни загалом такі самі, як і двигуни орієнтації, тільки розташовані вони не по боках корабля, а з торця, хрест-навхрест. Називаються ці двигуни MR—103, і їх, уявіть собі, досі виготовляє фірма Aerojet Rocketdyne, розташована в містечку Редмонд, штат Вашингтон. Це крихітний двигун, він важить усього 330 грамів. Коли спеціалісти з ЛРР зателефонували Редмонд, там, за словами представника, просто заклякли. Річ у тому, що ці двигуни запускалися комп’ютером, який для програмування імпульсів використовував так званий «асемблерний код». Це доволі примітивна, але надійна й проста мова програмування, проте в ЛРР вона не використовується з початку дев’яностих. Спільними зусиллями, не без допомоги Aerojet Rocketdyne, інженери ЛРР таки змогли написати код, який запускає двигуни. 28 листопада інженери вирахували алгоритм роботи двигунів і дали команду на кілька імпульсів тривалістю 10 мілісекунд.