Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Так само було і в усіх інших відьомських родах, де сильні відьми чергувалися з посередніми, а то й відверто слабкими. Незмінним залишалося одне: при пробудженні Іскра виказувала свою максимальну силу — той ідеал могутності, до якого прагнули всі відьми, хоча ніхто його не досягав. І щоразу кожна Іскра спалахувала точнісінько так, як і будь-яка інша… Вірніше, так було до вчорашнього вечора.
А вчора Шайна аж причманіла, коли в кульмінаційний момент свого пробудження Іскра Ейрін засяяла із силою доброго десятка звичайних Іскор. Це тривало лише якусь частку секунди, але Шайна не могла помилитися. Тим більше, що Етне та Мораґ цілком підтвердили її спостереження. Коли відбувалося зцілення Ґвен, сила новопробудженої Іскри приблизно дорівнювала максимальній силі звичайної Іскри. Потім вона впала до рівня трохи нижчого за Етнин — що також викликало подив, оскільки Ейрін була ще ненавчена і, здавалося б, жодним чином не могла контролювати таку велику силу. А проте, контролювала її — навіть у глибокому сні…
Шайна ні слова не написала найстаршим про вчорашні події, хоча мала зробити це негайно. Та вона ніяк не могла зібратися з думками, щоб доладно викласти їх на папері, тому не стала заперечувати, коли Етне, що заступила її серед ночі на чергуванні біля Ґвен, сама зголосилася скласти й надіслати звіт. А той факт, що від найстарших досі не надійшло жодних розпоряджень, з очевидністю свідчив, що вони так само спантеличені цією новиною і ще не виробили спільної позиції.
Утім, це було й на краще. Шайна почувалася втомленою і спустошеною, тож зараз їй бракувало лише інструкцій від найстарших, які, з огляду на обставини, напевно будуть заплутаними й суперечливими. А вона просто хотіла дістатися сьогодні надвечір до Тилахмора (якщо, звісно, Ґвенин стан дозволить їй вирушити в дорогу) і зупинитися на кілька днів у палаці гостинного, щирого та приязного герцоґа Довнала аб Конховара.
Єдиним світлим моментом у всій цій історії — але моментом справді світлим і радісним — стало для Шайни знайомство з Бренаном. Усупереч її побоюванням, Ґвен нітрохи не прикрасила його в своїх листах, він виявився достоту таким, як вона й писала про нього. Бренан був саме той брат, про якого Шайна завжди мріяла.
Щоправда, напад чорних чаклунів зіпсував їхню першу зустріч, проте згодом вони це надолужили, коли пів ночі просиділи разом біля ліжка з непритомною Ґвен і, огорнувши її чарами, що глушили звуки, все говорили й говорили, ніяк не могли наговоритися. Шайна розповідала про Тір Мінеган, про своє дитинство на ньому, а Бренан — про життя на Лахліні, про їхніх батьків, мужніх та самовідданих людей, про те, як нарешті він потрапив на Абрад і поневірявся тут півтора року, аж до зустрічі з Ґвен.
Про неї брат відгукувався з невимовним теплом та ніжністю і не став критися з тим, яка вона дорога для нього. Втім, після всіх тих слів, сказаних ним увечері, коли він думав, що Ґвен помирає, заперечувати своє кохання до неї було безглуздо. А от Шайна дещо приховала від Бренана — але не тому, що соромилась чи боялась його осуду. Просто вона розуміла, що він сам не захоче цього знати. В усякому разі, не захоче довідатися про це від неї…
Власне, всю сьогоднішню ніч Шайна мала б наглядати за Ейрін і стежити, щоб вона не втратила вві сні контроль над своєю силою. Та тут її виручила Мораґ, яка взяла нагляд за Ейрін на себе — хоча, як з’ясувалося, вона мала своєрідне уявлення про те, як треба пильнувати щойно пробуджену Первісну Іскру. Коли Шайна, передавши чергування біля Ґвен Ліамові та Етне й умовивши Бренана лягти спати, зазирнула до кімнати Ейрін, то виявила, що Мораґ спокійнісінько спить поруч зі своєю підопічною, а все стеження поклала на простеньке плетиво, яке мало здійняти тривогу при найменших проявах активності Іскри.
Розбудивши Мораґ, Шайна стала шпетити її за таку недбалість. Від цього прокинулась і Ейрін, нагримала на них обох, запевнила, що не потребує няньки, після чого знову заснула, додавши насамкінець, що Мораґ може залишитися — тільки хай і далі лежить, а не стовбичить над нею. Тож хоч-не-хоч, а довелося погодитися з тією методою нагляду, яку запропонувала ледача Мораґ…