Первісна. Дорога на Тір Мінеган

У великій обідній залі було майже порожньо. Лише за одним столом у кутку допивали своє пиво четверо леннірських і двоє тилахморських ґвардійців, що саме поснідали після звільнення з нічного чергування. При Шайниній появі, вони підвелися, привітали її мовчазними уклонами і вже не стали знову сідати, а разом подалися до виходу.

Шайна влаштувалася біля розчиненого вікна й замовила служниці чашку міцного чаю та два тістечка з вершковим кремом — свій звичайний сніданок. Дівчина швиденько побігла виконувати замовлення, а Шайна стала спостерігати крізь вікно, як на огорнену ранковим туманом дорогу виїздили з протилежного узбіччя вершники та підводи. Одні подорожні повертали на південний захід, до Двар Кевандіру, інші прямували на північний схід, у Тилахмор, і всі, мабуть, дружно кляли відьом, трактирника, герцоґа та лихих чаклунів, через яких їм довелося заночувати просто неба.

Герцоґ Довнал, виходячи з міркувань безпеки, запропонував спровадити за межі трактиру всіх пожильців та тимчасових слуг і залишити тільки тих, хто працював тут постійно. Шайна погодилася з ним: її нітрохи не тішила перспектива вишукувати серед натовпу людей замаскованих ворогів, тим більше, що досвідчений чорний чаклун однаково не викаже себе — його приховану силу виявити практично неможливо. Почувши про це рішення, трактирник став бідкатися про ту непоправну шкоду, якої завдасть його закладові таке поводження з пожильцями, мовляв, він і так уже зазнав чималих збитків через руйнування та загибель понад десятка ні в чому не винних клієнтів. Однак майстер Придер миттю вгамувався, коли Шайна висипала на стіл перед ним жменю золотих мінеганських марок, і з готовністю запропонував порядкувати в трактирі на свій розсуд.

На її превелике полегшення, турботу про загиблих узяли на себе герцоґ та Мораґ. Перший відшукав серед уже виселених пожильців мандрівного духівника і влаштував поховальну церемонію для одинадцятьох убитих ґвардійців та трьох цивільних (ще дев’ятьох забрали їхні супутники, отримавши заразом і пристойну компенсацію для родин), а Мораґ спалила маґічним полум’ям тіла всіх чорних чаклунів і взялася заліковувати дрібні поранення у двох десятків випадкових жертв (як це часто трапляється в маґічних поєдинках, важкопоранених не було — якщо бойові чари влучали в людей, то зазвичай уражали насмерть). Етне встановила по всьому периметру трактирного подвір’я потужне захисне плетиво, також захистила й сам будинок, а Шайна тим часом подбала про Ґвен і Ейрін.