Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Розпитавши герцоґових ґвардійців і впевнившись, що вони добре знають і кучера, і чотирьох вершників супроводу, Шайна дозволила пропустити карету і наказала так само вчинити з другою. Потім повернулася до трактиру, відчуваючи, що її настрій значно поліпшився. Тепер, завдяки Довналовій завбачливості, вони вже точно зможуть вирушити сьогодні до Тилахмора, навіть якщо Ґвен буде надто квола для верхової їзди.
У передній кімнаті Шайна мало не зіштовхнулася з Мораґ, що саме збігла зі сходів, прямуючи до обідньої зали.
— Ой, вибач, Шайно, — сказала вона захекано. — Просто я дуже зголодніла.
— А Ейрін…
— Прокинулась, і вже давненько. Я й для неї замовлю сніданок.
— З нею зараз Етне?
— Ні. Я збиралась покликати її, та вона заснула просто в кріслі у Ґвениній кімнаті. Вирішила її не будити.
— То ти залишила Ейрін саму?! — обурилася Шайна.
Мораґ недбало відмахнулась.
— За неї не турбуйся, з нею все гаразд. Вона таке виробляє, що я мало не здуріла.
Злякано зойкнувши, Шайна підхопила спідниці й прожогом кинулася нагору. А Мораґ гукнула їй услід:
— Та я ж кажу тобі, все гаразд. Ейрін не потрібні няньки, вона й сама дасть собі раду. Тепер я точно вірю в Первісну Іскру…
Забігши до Ейріниної кімнати, Шайна з полегшенням переконалася, що тут усе спокійно. Сама Ейрін, у сорочці та штанях, явно позичених із Моражиного ґардеробу, сиділа за невеличким столиком біля вікна з чарівним пером у руці. З лівого краю столу лежали два списані аркуші паперу, а над третім, списаним лише наполовину, Ейрін якраз працювала перед Шайниною появою.
— Вітаю, Шайно, — сказала вона, озирнувшись. — Будь ласка, зажди хвилинку. Я пишу батькові листа, це мій обов’язок. Скоро закінчу.
— Гаразд, — погодилася Шайна.
У Кардуґалі вона залишила чималий стос паперу з чарами чекання. Це було обумовлено одним з пунктів угоди між королем Ленніру та Сестринством. Крім того, там передбачалося, що впродовж усього часу перебування його дочки в ранзі меншої сестри відьми регулярно постачатимуть йому такий зачарований папір з розрахунку три аркуші на тиждень, а також, на першу ж вимогу з боку Ейрін, надсилатимуть написані нею листи — знов-таки, виходячи з вищевказаного розрахунку. Інші пункти угоди було прописано так само детально та конкретно — Келлах аб Тирнан виявився надзвичайно педантичною людиною.
— До речі, — озвалася за хвилю Ейрін. — Перевір імена загиблих ґвардійців на першій сторінці. Їх назвала мені Мораґ, вона присягається, що нікого не забула і нічого не наплутала, та все ж поглянь.
Шайна підійшла до столу, взяла аркуш, що лежав найлівіше, і прочитала:
Передовсім запевняю тебе, що я жива-здорова, ціла та неушкоджена. Так само й Фіннела нітрохи не постраждала — це я пишу для дядька Ріса та тітки Ідріс, коли ти даси їм читати мого листа.
А тепер назву тобі дванадцять імен, які назавжди залишаться в моєму серці. Це:
Ленан аб Ґрайді О’Нуллан, капітан Королівської Ґвардії Ленніру;
Мадоґ аб Шоґрин О’Двайн, прапорщик Королівської Ґвардії Ленніру;
Нейл аб Колім, рядовий Королівської Ґвардії Ленніру…
Пробігши поглядом увесь список, Шайна поклала аркуш на стіл і ствердно кивнула:
— Так, усе правильно.
— Дякую, — коротко відповіла Ейрін, продовжуючи писати.
А Шайна відступила на пару кроків і пильніше придивилася до неї. Скидалося на те, що Мораґ мала вагомі підстави не турбуватися за Ейрін. Якщо вві сні дівчина просто блокувала свою силу, як роблять усі малі відьми, то зараз вона стримувала її цілком по-дорослому — м’яко, майже ніжно, але надійно. Саме так навчали тримати силу виховательки та наставниці, проте такого ідеально збалансованого поєднання м’якості, що дозволяла прикликати її будь-якої миті, та чіпкості, яка перешкоджала їй спонтанно звільнитися, учениці досягали за довгі роки тренувань. А Ейрін опанувала це лише за одну ніч! Крім того, порівняно з учорашнім вечором, її сила ще трохи зросла.
„Вже обігнала Етне,“ — констатувала Шайна. — „Скоро наздожене й мене.“
Нарешті Ейрін дописала листа, розклала всі три аркуші перед собою… а потім схопила відразу три десятки маґічних ниток і вправно, хай і дещо напружено, та загалом бездоганно, сплела поштові чари.