Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Обидві дівчини міцно спали і навіть на секунду не прокинулися, коли вона за допомогою Фіннели роздягала їх і вкладала в ліжко. Ґвен, після всіх поранень, завданих їй Темною Енерґією, була абсолютно здорова, лише геть знесилена, і за інших обставин це здавалося б неймовірним, бо навіть наймогутнішій відьмі знадобилося б кілька тижнів для повної реґенерації всіх пошкоджених тканин. Проте Шайні вже забракло сил, щоб вражатися швидкому зціленню подруги; всю свою здатність до подиву вона цілком витратила на Ейрін, на її Первісну Іскру…
Служниця принесла велику чашку гарячого чаю і тарілку з двома тістечками. Шайна відпила ковток міцного збадьорливого напою і відкусила шматочок тістечка, мимохідь відзначивши, що в цьому трактирі роблять чудовий вершковий крем.
Первісна Іскра… Шайна дуже сумнівалася, що серед відьом знайдеться бодай десяток сестер, які щиро вірили в її існування. Небагато було й таких, хто навіть теоретично розглядав можливість, що всі Відьомські Іскри виникли з однієї Іскри. Причина такого рішучого несприйняття цієї, загалом логічної гіпотези корінилася в самому способі життя відьом, які звикли вважати себе спільнотою незалежних і рівних одна перед одною жінок. Певна річ, вони визнавали старшість за віком і за силою, це було необхідно для самого існування Сестринства, для підтримання порядку всередині нього й забезпечення єдності у взаєминах із зовнішнім світом. Проте така ієрархія не була абсолютною, її застосування мало чітко окреслені межі, які нікому не дозволялося переступати. Малі відьми мусили слухатися дорослих, як своїх наставниць та виховательок, але часто сперечалися з ними, коли йшлося про суто сестринські стосунки. Старші та найстарші сестри могли віддавати лише ті накази, що належали до їхньої компетенції, як керівників Сестринства, але жодна з них не сміла попихати молодшими відьмами з особистих мотивів. Ні Етне, ні Мораґ не сказали жодного слова всупереч Шайниним рішенням, як голови їхньої делеґації, та водночас нещадно критикували її манеру ведення переговорів, постійно повчали, як слід триматися з королем і його радниками, кепкували з її невміння вести пустопорожні світські розмови, а Мораґ часом досить уїдливо коментувала те, як близько Шайна зійшлася з Ейрін, висувала з цього приводу непристойні припущення… втім, це було лише жартома.
Таке поєднання чіткої субординації у справах і цілковитої анархії в приватних стосунках здавна стала характерною рисою відьомського побуту. Інші мешканці Тір Мінегану, як чаклунки, так і звичайні люди, сприймали це за належне, а от на решті Абраду панувало вкрай спотворене уявлення про Сестринство. Ще бувши меншою сестрою, Шайна прочитала одну книжку, що мала й захопливий сюжет, і чудовий стиль, і переконливо змальованих персонажів, проте її автор, талановитий письменник, був, на жаль, занадто лінивим, щоб приїхати на Тір Мінеган і ознайомитися з реаліями тамтешнього життя. Серед багатьох нісенітниць, описаних у цій книжці, найдужче Шайну обурили такі, на перший погляд, незначні сцени, коли при зустрічі двох сестер молодша за статусом неодмінно вклонялася старшій. Автор, мабуть, бачив, як на офіційних заходах відьми присідають у реверансах перед королями й князями, але не зрозумів, що це лише данина ввічливості та традиціям. Крім того, він не звернув уваги, що у відповідь королі з князями завжди вклоняються відьмам. А поміж самих відьом про такі церемонії взагалі не йшлося. Жодна сестра, ні звичайна, ні менша, ніколи не схилиться перед старшими та найстаршими. Бо всі вони рівні. Вони, зрештою, сестри.
Та Первісна Іскра могла все змінити. Для переважної більшості відьом припустити її існування означало визнати, що коли-небудь народиться відьма, яка стоятиме вище від інших за самою своєю природою. А одна думка про це викликáла рішучий внутрішній протест. Досі Шайна не вірила в Первісну, та й зараз нізащо б у неї не повірила, знайшла б інше пояснення і зухвалому нападові чорних чаклунів, яких цікавила винятково Ейрін, і незвичному, чудернацькому пробудженню її Іскри, і дивовижному зціленню Ґвен — якби не одна обставина.
Уже давно було з’ясовано, що всі Іскри однакові за своєю потенційною силою, а те, яку частку цієї сили буде реалізовано, залежало винятково від конкретної відьми, її носія. До прикладу, Мейнір вер Гільде була наймогутнішою відьмою першого тисячоліття і примудрилася дожити до шестисот вісімдесяти трьох років, зате три її наступниці нічим особливим не відзначалися і прожили звичайний відьомський вік — трохи більше трьохсот. Лише у п’ятому поколінні рід О’Мейнір знову отримав могутню сестру — Шайну, яка, може, й не сподівалася повторити рекорд своєї духовної пра-пра-прабабці, але була певна, що проживе досить довго, щоб колись, у далекому майбутньому, стати однією з найстарших сестер.