Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Отетеріла Шайна аж рота роззявила від безмежного подиву, а Ейрін повернула до неї голову і, мовби нічого не сталося, попросила:
— Дай мені батькову адресу.
Цілком механічно й бездумно Шайна створила в повітрі маґічний символ, яким позначила аркуші в Кардуґалі. Цей символ мав притягнути до себе надісланий лист — але тільки в тому разі, якщо його точно скеровано.
Ейрін додала адресу до свого плетива, на кілька секунд завмерла з підведеними руками, переконуючись, що все зробила правильно, а відтак привела чари в дію. Маґічний лист зі швидкістю думки полинув у напрямку трохи західнішому від південного, а написане на папері залишилося. Ейрін ще не була занадто самовпевненою і зберегла оригінал листа, щоб повторити спробу в разі помилки. Втім, Шайна не мала жодного сумніву, що лист надійшов за призначенням.
— Ейрін… — насилу витиснула з себе вона. — Як… ти… це… — Шайна закашлялась, і врешті її прорвало: — Як ти це зробила? Це твоя Іскра? Вона все робить за тебе?
— Тебе аж трусить від страху, що я скажу „так“, — з легкою і трохи сумною усмішкою промовила Ейрін. Вона встала зі стільця і пройшлася по кімнаті, розминаючи втомлені від сидіння ноги. Чорні обтислі штани дуже добре пасували до її фігури; краще, ніж будь-яка з її суконь. — Тоді можеш заспокоїтися. Це зробила я сама, а не моя Іскра. Хоча, в певному сенсі, вона таки допомагає мені, але це не значить, що в неї є розум. Коли я поділилася нею з Ґвен, вона — не Іскра, а Ґвен, — скористалася моєю силою, щоб зцілити себе, після чого вона — тепер уже не Ґвен, а Іскра, — передала мені всі її знання та вміння.
Шайна розгублено закліпала очима.
— Ти хочеш сказати, що тепер маєш усю Ґвенину пам’ять?
— Ні, не всю, лише те, що пов’язано з маґією. І це не можна назвати пам’яттю. Це… ну, ніби книжка, тільки всередині мене. — Ейрін присіла на край розстеленого ліжка. — Навіть не в моїй голові, а… десь у невизначеному місці. Її тримає моя Іскра, а коли виникає потреба, дає мені почитати. Саме той розділ, який я хочу вивчити.
— Отже, — сказала Шайна, вмостившись на стільці, — ти ніби навчаєшся за цією книжкою?
— Не „ніби“, а саме навчаюсь. Тільки дуже швидко, надзвичайно швидко. Так було і з поштовими чарами. Мораґ наклала на один аркуш плетиво чекання, я написала на іншому своє ім’я, захотіла дізнатися, як надсилати листа, — і тут-таки в моїй голові з’явились усі необхідні знання. Першого разу промахнулася навіть на такій малій відстані, з одного кутка в інший; вдруге вже все вдалося, хоча останньої миті мало не зірвалось; а втретє я діяла майже автоматично.
— І при цьому, мабуть, не все розуміла.
Ейрін ствердно кивнула:
— Саме так. Я вже й сама збагнула, що не варто братися за такі складні речі, попервах краще обмежитися найпростішим. Та коли вже опанувала поштові чари, то вирішила скористатися з цього й написати батькові листа.
Шайна повільно похитала головою:
— І все ж, це просто неймовірно! Щоб так швидко й легко засвоювалися знання, вміння, навички…
Ейрін зітхнула, її смарагдові очі зажурено подивились на Шайну.
— Не скажу, що це легко. Швидко — так, легко — ні. Навпаки, дуже важко. Коли за якусь секунду в голову запихають купу знань, та ще й таким робом, щоб вони були готові до застосування… це, скажу тобі, не найприємніше відчуття. Я лише годину, як прокинулась, а вже втомлена. Щоб трохи відпочити й відволіктися, сіла писати листа — та він, як на лихо, написався до непристойності швидко. Добре хоч моя Іскра виявилась не надто жадібною й запозичила у Ґвен лише практичні знання, лише ті, що потрібні для створення чарів. Мені тільки теорії бракувало.
— Проте, — зауважила Шайна, — ти якось довідалася, що в тебе Первісна Іскра. А це ж чиста теорія, яка не має значення для практичної роботи з чарами.
— Саме тому я перейняла у Ґвен лише сам цей факт, без жодних пояснень. А що це означає, мені розповіла Мораґ. — Зненацька Ейрін пустотливо всміхнулася. — Вона була така налякана, коли на хвильку вийшла до мильні, а повернувшись, побачила, що я вже прокинулася, сиджу в ліжку й тримаю в долоні маленький маґічний вогник.
— Її переляк можна зрозуміти. Та, бачу, вона швидко оговталась і запропонувала тобі зробити щось складніше.
— Так. І це була помилка. Зараз я схожа на малу дитину, що не навчилася ще до ладу говорити, а вже намагається читати та писати.
— Нічого, ми це виправимо, — пообіцяла Шайна. — Коли Етне прокинеться, разом складемо план занять. Вона дуже досвідчена вчителька.