Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку

На українських землях, які відійшли до Росії у зв’язку з поділом Польщі, повноцінний намісницький лад запровадити не встигли. Згідно з Іменним указом від 27 січня 1795 р. було створено Вознесенське намісництво, куди відійшло три повіти Катеринославського намісництва, частина колишніх польських та турецьких земель[415]. За іменним указом від 5 липня 1795 р. щодо створення Волинського й Подільського намісництв та їх Височайше затвердженими штатами слідував Іменний указ генерал-губернатору Т. І. Тутомліну, який передбачав деякі застереження й крайові особливості. Крім того, констатувалося, що повітові містечка в більшості ще не готові до облаштування в них російських присутственних місць[416]. Із загального штату Російської імперії станом на 1796 р. виявляється, що в Подільському намісництві на місцях продовжували існувати польські суди, а Волинське намісництво ще навіть не відкрили[417]. Згодом смерть Катерини II завадила цьому.

Імператор Павло І суттєвим чином змінив систему судових органів на українських землях. У загальноімперському масштабі його реформи були спрямовані на скорочення бюрократичного апарату, централізацію влади, встановлення адміністративного контролю за судами, а іноді й приєднання суду до адміністрації. Політика щодо окраїн і, зокрема, України стала дещо ліберальнішою[418]. Важливим був Іменний указ від 30 листопада 1796 р. «Про відновлення в Малоросії правління та судочинства за тамтешніми правами й попередніми обрядами»[419], що поширювався на територію колишньої Гетьманщини. У Чернігові створювався Генеральний суд, а на місцях відновлювалася система статутових судів: підкоморських і повітових земських. Судочинство слід було здійснювати «за точною силою прав малоросійських». Були ліквідовані губернські магістрати, а також розправи[420]. Скасування верхніх станових судів як зайвої ланки, а також розправ та совісних судів згодом відбулося в усій імперії, на підставі штатів губерній[421]. Палати кримінального й цивільного суду в кожній губернії були об’єднані в одну Палату суду й розправи. Як зазначає Н. М. Єфремова, в цій назві слово «суд» означало цивільний суд, для якого був характерний змагальний процес, а «розправа» — кримінальний суд[422].

Відновлення польських судів на Правобережжі було здійснене згідно з Височайше затвердженими штатами[423]. Як наслідок, судова система Правобережжя стала дуже подібною до малоросійської.