Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку

Політика Олександра І щодо місцевого судового апарату була спрямована на відновлення стану, що передував реформам Павла І. Були відновлені совісні суди, палати суду й розправи знову були розділені на окремі палати кримінального та цивільного судів[431]. Згодом у місті Одесі було запроваджено особливий комерційний суд[432].

27 січня 1812 р. ухвалено пакет документів, що реформували систему військового судочинства, запроваджену ще Військовим статутом Петра І 1716 р. Серед цих документів слід виокремити Статут польового судочинства та Військове кримінальне уложення[433]. Ці акти були цілком запозичені з французького Військово-кримінального закону 21 брюмера V року Республіки (11 листопада 1796 р.), виданого Директорією на вимогу Бонапарта[434]. При Великій діючій армії було створено Польовий аудиторіат у складі одного генерал-лейтенанта та двох генерал-майорів. Аудиторіат мав призначати військові суди, здійснювати за ними нагляд і ревізію їх проваджень. При корпусах та дивізіях створювалися корпусні та дивізійні польові аудиторіати. Полкові військові суди були залишені під ревізією Польового аудиторіату. Підсудними військовим судам у кримінальних справах визнавалися не тільки військові особи, а й цивільне населення, що працювало у військових частинах[435].

Реформи певною мірою стосувалися й української судової системи. До нашого часу дійшов твір невідомого автора «Зауваження до Малоросії належні», написаний орієнтовно 1802 р. Анонімний критик негативно характеризує наслідки відродження Павлом І окремих елементів українського судівництва, дає нищівну оцінку юридичного менталітету українців: «…ніде й ніякий народ до складення ябед і до продовження тяжеб, і часто пустих і безпідставних, настільки не схильний і не жадібний, як народ Малоросійський»[436].

Характеризуючи підкоморські суди, автор «Зауважень» визначає етимологію цього поняття, виводячи назву польської посади підкоморія від німецького слова «Катега», від якого походить назва науки — камералістики. Доводиться польське походження терміна «повіт» і доцільність перейменування українських повітових судів в «уездные суды» та приведення їх діяльності у відповідність до російського законодавства. Так, на думку аноніма, існуюча система виборів до повітових судів за польським правом зовсім не підконтрольна губернській адміністрації. Таким чином, козаки обираються до судів «не на 3 роки, а назавжди». Критикуються необґрунтовано високі судові мита, що стягуються на підставі Литовського статуту[437]. Українська судова система виставляється неадекватною потребам часу. Через реформу гетьмана К. Розумовського було скорочено кількість судів до тієї кількості, що була за польських часів, хоча населення відтоді істотно збільшилось, а юридичний побут ускладнився. Так, після реформи 1760–1763 рр. замість 164 сотенних правлінь, які розглядали кримінальні справи, в Гетьманщині лишилось тільки 10 гродських судів. Павло І повернув ці хиби. Створення одного Генерального суду замість шести палат призвело до того, що його кримінальний департамент днями й ночами розглядав справи, а цивільний департамент накопичив їх тисячі[438].