Український патріот з династії Габсбургів
- Автор: Терещенко Юрій, Осташко Тетяна
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-058-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Український патріот з династії Габсбургів». Краткое содержание книги:
Листування В. Габсбурга з К. Гужковським, М. Васильком, Є. Чикаленком, митрополитом А. Шептицьким та іншими українськими громадсько-політичними діячами проливає світло на маловідомі сторінки суспільно-політичного життя в Україні доби Першої світової війни та українських національно-визвольних змагань 1914–1921 рр. У книзі вміщено багатий ілюстративний матеріал.
Видання друге, доповнене.
Будьте певні, любий друже, я і далі потихеньку працюю над відомою справою, і я сподіваюся, у нас усе вийде! Ви же знаєте, що я є вірним другом Вам та нашій справі, який заради неї усе віддасть від щирого серця, на мене Ви можете покластися як на міцну скелю. Дякую Вам за надану інформацію, яка виявилася для мене вкрай важливою і я прошу Вас, мій добрий друже, і надалі мене про все інформувати. Ті пункти, на які Ви нам вказали, вже дуже глибоко в моєму серці, і я зроблю усе можливе. Що стосується військового кордону, то тут я сподіваюся на легкий перехід, хоч там кожен під особливим наглядом та німців там [не] дуже затримують. Що у мирний час це робиться без перешкод, у цьому я впевнений, тому за це я хочу взятися і допомогти. Коли поїду у відпустку у грудні, я обов’язково відвідаю як A.O.K., так і [німецьку] штабквартиру, я сподіваюся, що побачу Гінденбурга та Кайзера329 і, звичайно, буду при цій нагоді дуже наполегливий — я розраховую на найкраще.
Що робить Василько у Берліні? Я сподіваюся, що він там також багато із чим впорався. Будь ласка, про це тримайте мене теж у курсі справи, оскільки все це мені дуже потрібно, коли я буду у відпустці і навідаюсь до A.O.K. та до [німецької] штабквартири. Обіцяйте мені, оскільки це все дуже важливо.
Зараз я знову сповнений надій і вже бачу, як по-троху знову відроджується велика і прекрасна Україна. І ми ніколи не повинні забувати слова «Ще на вмерла Україна» і так воно повинно бути, й так воно і буде.
Я говорив про нову ситуацію, що склалася, з деякими з мо'іх людей, вони відповіли мені, що нічого страшного, ми сильні та можемо і будемо боротися, і ми безумовно переможемо. Ці сильні, скромні та прості слова наповнили мене новою силою та мужністю і принесли мені несказану радість та впевненість. Я маю тепер багато чого зробити, оскільки повинен написати велику кількість листів, щоб наші головні прихильники були поінформовані, я зроблю це з любов’ю та радістю, бо це для моїх людей, яких я люблю всім серцем, та для моєї країни та народу. Вечорами я часто сиджу у моєму бліндажі та мрію про велике майбутнє, яке постає перед нами, воно здійсниться, хоч, може, і не одразу; тому що цей народ має колосальну силу та є непереможним.
Поляки! Звичайно, це був колись високоцивілізований народ, я підкреслюю це ще раз, але зараз цей народ переживає свою осінь — занепад культури, — а українці — незіпсований, сильний, єдиний народ, який перебуває зараз у стадії весни — і чи може він не мати сил? Якщо дерево молоде та повне сил, то під вітром воно лише нахиляється, але підводиться у будь-яку погоду, а якщо воно старе, то воно потребує, щоб його підтримували, або при першому ж вітрі воно, охаючи, зломається, впаде і розсипеться у пил — у ніщо! Цього порівняння мені було досить, щоб зрозуміти, що відбувається з поляками, і що відбувається з українцями. Треба не гадати, а спокійно та впевнено працювати. Найближче майбутнє не можна залишати без уваги, від проголошення поляки були не у особливому захваті — це однак є чітким знаком.
Любий друже, наші справи йдуть непогано, тому ми повинні ще дужче боротися, і у цьому нас ніщо не зупинить, буду керувати цією боротьбою, до кінця боротися за мою Батьківщину та за мій хоробрий народ.
Я здоровий, знаходжуся ще на позиції з моїми українцями та маю гарний настрій, тут панує спокій та дуже зимно. Вечорами ми завжди разом співаємо українські пісні та налаштовуємо себе на майбутню боротьбу. Я Вас ще раз дуже прошу про все мені повідомляти, оскільки мушу дуже чітко та усе знати, також напишіть мені про результати поїздки Василька до Берліну.
Залишаюсь завжди Ваш вірний старий друже, щирий та вдячний
Вільгельм Габсбург
(Там само. — Арк. 13-1бзв. Автограф нім. м.).
20/11.1916 з фронту
Любий друже!
Я сподіваюся, що за чей час Ви вже отримали мого останнього листа, який Ви, я думаю, прочитали у гарному самопочутті. Я почуваюся добре; зараз ми сховалися в окопах і у нас все гаразд. Тут панує затишшя. Я хотів би Вас широ попрохати усі наміри, рішення, пропозиції і т. д., які пропонують наші люди, мені надсилати, Ви ж розумієте мене, мій добрий друже, бо я цим дуже цікавлюся та займаюся нашою справою із щирим серцем. Я хотів би все ретельніше переглянути, щоб бути точніше інформованим, аби я зміг зробити якнайкраще все від мене залежне для просування нашої великої справи. Для Вас, звичайно, буде легко зібрати усі ці пропозиції, Ви можете довіряти мені так само як і я довіряю Вам, і, звичайно, я буду усе зберігати у повній таємниці. Перед тим, як йти у відпустку, за деякий час я Вам про це повідомлю, сподіваюся ще із Вами віч-на-віч переговорити, перш ніж їхати до дійових місць. Я проїзжатиму через Лемберг330 та найкраще було б, якби Ви частину дороги проїхали разом зі мною. Через затишшя тут зараз майже нічого робити, тому у цей час я хотів би ближче ознайомитися із усіма актами, які у Вас є і які я сподіваюся від Вас отримати, щоб бути про все повністю у курсі справи. Вибачайте мені, мій любий друже, мабуть я надокучаю Вам із моїм проханням, яле я роблю це для нашої справи; Ви і уявити собі не можете, як це все близьке мені, я присвятив нашій справі всього себе і тому хочу боротися до переможного кінця. Часто обмірковую я цілі, поставлені у Wygranka, які були для мене такими близькими, та для досягення котрих я міг би віддати своє серце. Я знайшов розраду у моїх хоробрих та добрих людях, яких я щиро люблю. Ще раз нагадую про моє прохання і залишаюсь завжди Ваш, мій любий, добрий друже, щирий, вдячний та вірний