Український патріот з династії Габсбургів

5/12.1916

Дорогий, любий друже!

Повернувшись з Відню, спершу знайшов Ваш милий лист, який приніс мені велику втіху. Я поїхав до Відню із дуже зіпсованим настроєм та сумом через таку велику кількість подій, які мене заскочили. Але вже у доброму настрої, сповнений оптимізму, нової радості та свіжої сили я повертався. Наші дії принесли нам гарні результати, і у майбутньому я бачу для нас нову гарну епоху щастя та свободи, що вже наближається! Само собою зрозуміло, я жодної миті не забував про нашу справу та дуже плідно попрацював в усіх найважливіших місцях. Повірте мені, друже, все це дуже глибоко в моєму серці, увесь мій розум та думки працюють самовіддано задля нашої святої справи.

Я хотів би із Вами терміново переговорити, оскільки усе написати неможливо. Дуже дякую за статтю.

З 10 грудня я знаходжуся у Боложинові331 біля приручених коней, та я дуже зрадів би побачити Вас у мене! Ми можемо це влаштувати наступним чином: Ви їдете до Лембергу, берете собі купе, на яке Ви, як підполковник, маєте повне право, потім їдете до Ожидова332, де я Вас там на станції і заберу. Але, будь ласка, обов’язково попередьте мене за 2–3 дні по телеграфу, коли, тобто у який день та о котрій годині Ви прибудете до Ожидова. Якщо це не вийде, тоді я точно виїжджаю звідси рано вранці 21 грудня та вже о 12-ій 10 буду у Лемберзі, у якому я перебуватиму 2 години, і я був би дуже радий Вас там побачити та терміново із Вами переговорити. Таким чином, повідомте мене про Ваш від’їзд, або заздалегідь телеграфуйте. Щоб уникнути непорозумінь, можна зробити і те і те. Я не можу Вас, дорогий друже, про все повідомити, бо папір — це ненадійний носій інформації, але я хочу Вам сказати, що у Відні я навідався до К. К.333, довго розмовляв з нашим послом князем Гогенлое334 у Берліні а також з багатьма німецькими принцами. Я дуже багато працював і сподіваюся на найкраще. Я знову тут, із моїми хоробрими людьми і щасливий, що я з ними. Як Ви знаєте, я люблю моїх українців і готовий віддати їм усе, що маю і сподіваюся, що я зможу зробити для них усе найкраще. Я хотів би ще із Вами поговорити з приводу Вашої справи, перш ніж я піду у відпустку. Я у повному здоров’ї радий знову бути серед моїх українців. Ми всі дуже радіємо успіхам у Румунії і я думаю, що не виключено, що на початку наступного року ми звільнимо Східну Галичину та підемо далі вглиб українських областей — дай Боже, щоб ми досягли Києва, тоді свобода та щастя будуть з нами!