Український патріот з династії Габсбургів
- Автор: Терещенко Юрій, Осташко Тетяна
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-058-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Український патріот з династії Габсбургів». Краткое содержание книги:
Листування В. Габсбурга з К. Гужковським, М. Васильком, Є. Чикаленком, митрополитом А. Шептицьким та іншими українськими громадсько-політичними діячами проливає світло на маловідомі сторінки суспільно-політичного життя в Україні доби Першої світової війни та українських національно-визвольних змагань 1914–1921 рр. У книзі вміщено багатий ілюстративний матеріал.
Видання друге, доповнене.
Будь ласка, пришліть мені також «Українське слово» із відомою статтею.
Таким чином, будьте певні, що я інтенсивно працюю для моїх хоробрих, добрих співвітчизників, для українців, для Вашого благополуччя та майбутнього. Сподіваюся Ваша історія страждань, Ваші тяжкі часи перетворяться на щасливий час миру, спокою, культури та плідної праці, де буде панувати лише справедливість — так хоче Господь!
Як тільки буде щось новеньке, я одразу напишу.
Із щирими привітаннями до Вас, любий друже, я залишаюся завжди Ваш вірний, надійний та вдячний
Вільгельм Габсбург
(Там само. — Арк. 28–29 зв. Автограф нім. м.).
Вілла Райнер Баден біля Відня 1/1 — 1917
Любий друже!
Я пам’ятаю про свою обіцянку, і одразу, як дізнався про деякі новини, пишу Вам. Декілька днів тому я розмовляв з одним офіцером польського легіону. Само собою зрозуміло, він не знав про мою прихильність, про мої наміри, і, здається, мав мене за одного із прихильників польської ідеї, він розповів мені наступне: Поляки Королівства розраховують лише на Західну Галичину, на Східну — ні, тому що вони дійшли висновку, що український рух є ще надто сильним, з яким вони зовсім не бажають боротися. Українською справою в Королівстві займаються дуже ретельно, оскільки поляки кажуть, що велика Україна — це послаблення Росії та захист для Польщі й Австрії. Він також повідомив мені (ще раз нагадаю, що він не знав про мою прихильність до українців), що Україна — це загалом 60 мільйонів людей, які етнографічно є єдиним народом, що було б наразі для нього набагато кращим, якби він був автономною провінцією Австрії, і що, мабуть, через 50-100 років у цього народу буде можливість отримати незалежність!
Для нас справа стає яснішою, ми знаємо, що нарешті, останнє колись-таки настане! У будь-якому разі це дуже цікаво, що саме «поляк» так гадає, і він сказав мені, що […][17]. У будь-якому разі, «Vox populi — Vox Dei»[18]. Я маю дуже сильну віру у майбутнє! Якої Ви думки про це? Прошу ще раз, будь-ласка, зберігати у листах сувору обережність, оскільки тут дуже сувора цензура через A.O.K. Я наполегливо працюю далі. Прошу вислати мені «Українське слово»340, де надрукована відома стаття. Я також готую Вашу справу і з цього приводу хочу дещо попрохати. Прошу популяризувати мене як серед низів, так і серед верхів.
Я думаю, що невдовзі маю з’явитися серед громадянства і хотів би бути вже відомим у моїй українській спільноті. Відома сторона341 знову зробила мені зауваження, такі як: «Ти приходиш запізно» і т. д., або «Ти покладаєш на мої плечі занадто важкий тягар» і т. д. Отже, я прошу Вас попрацювати тут за мене, тому що і для Вас [українців] це важливо. Тепер ще одне. Німецький уряд дуже підтримує нашу справу. […] Крім того, справа в Румунії просувається вперед, прагнуть сягнути Одеси — серця нашої України — дай Боже нам зброю для перемоги! Я маю найкращі сподівання стосовно мого здоров’я. Постійно думаю про мою країну та про мій народ, їх я завжди маю у своєму серці, і ніколи не забуваю Тарасові слова «Ще не вмерла наша Україна!»[19]
17
Тут і далі позначка нерозбірливого тексту.
18
Голос народу — голос Божий (лат.).
19
Так у тексті. — Слова українського національного гімну помилково приписані В. Габсбургом Т. Шевченку.