Український патріот з династії Габсбургів

7.11.1916

Любий друже!

Вибачте мені мою форму листа, адже час зараз дуже дорогий. «Проголошено королівство Польща!» — для мене це було блискавкою серед ясного неба! У це неможливо повірити! Я багато чого обмірковував та багато чого очікував, але такого — ніколи, ніколи про це не гадав! Я розбитий — у меланхолічному настрої — страшенно пригнічений. Друже, дайте мені поради — допоможіть! Зараз, у такі часи, не можна втрачати голову, не можна втрачати надію, нам потрібно ще дужче працювати, потрібно ще щось зробити — і наша мрія повинна здійснитись! У «Głos narodu» 325 я прочитав наступне проголошення:

Спеціально червоним підкреслено перший пункт про встановлення кордонів, які є незмінними. Але наступні пункти є для нас та для хоробрих українців тяжкими ударами. Я ще раз повторюю — не втрачайте голову, ми повинні і надалі спокійно, але більш наполегливо працювати над головним і не втрачати надій. Усе сьогодні є другорядним, першочерговою ж справою є Східна Галичина, не дозволити Україні відійти до Польщі, це було б нещастям як для українців, так і для монархії. Зараз потрібно усіма можливими способами працювати над тим, щоб створити з українських частин, таких як Східна Галичина та Буковина одну єдину провінцію «Україна» у складі Австрії. Вірте мені, мій любий друже, це зараз є головним завданням і робіть для цього усе, що Ви зможете. Я, звичайно, завжди до Ваших послуг, та все одно прошу Вашої поради. Зараз повинна уся українська нація підвестись як один, інакше з нами усе скінчено! Я вірю, що українці та їх провід повинні зробити цей крок разом і у Відні наполегливо вимагати, щоб ми залишилися при Австрії як провінція Україна, та щоб шанована Галичина не належала до Польщі, і це з часом все одно станеться. Будь ласка, любий друже, одразу відповідайте мені, що Ви про це думаєте та порадьтесь з цього приводу з українським проводом! Будь ласка, терміново напишіть Васильку326, який зараз у Відні, і повинен про це знати, мабуть він зможе дати пораду, чи не є наша справа не в такому вже поганому стані як вона виглядає. Я щиро запевняю Вас, що переживаю зараз найтяжчі години мого життя. Якщо усій нашій справі судилося бути загубленою — тоді я зовсім не знаю що відбувається — але я все ще маю велику надію! Любий, дорогий друже, будьте так ласкаві, напишіть мені одразу — добра порада є дуже дорогою у такий важкий час!