Український патріот з династії Габсбургів
- Автор: Терещенко Юрій, Осташко Тетяна
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-058-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Український патріот з династії Габсбургів». Краткое содержание книги:
Листування В. Габсбурга з К. Гужковським, М. Васильком, Є. Чикаленком, митрополитом А. Шептицьким та іншими українськими громадсько-політичними діячами проливає світло на маловідомі сторінки суспільно-політичного життя в Україні доби Першої світової війни та українських національно-визвольних змагань 1914–1921 рр. У книзі вміщено багатий ілюстративний матеріал.
Видання друге, доповнене.
Кіш УСС-ів стояв у Вижниці і я дав д-ру Н. Гірнякові приказ всіми силами вербувати новобранців між гуцулами для збільшення нашого стану, але — очевидно — тільки нелегальним шляхом, бо інакше не було можливо. Так ми ждали…
Дня 19 жовтня уконституювалася у Львові Українська Національна Рада320 й ми знали від Вітовського, що скоро УСС будуть там потрібні. Я занедужав тяжко і лежав у шпиталі в Чернівцях, однак усе був у курсі справи. Коротко перед перевотором я дістав наказ від 4 Генеральної Команди (австрійської) вирушити на Чортків і Збруч. Але рівночасно я дістав від Вітовського таємне повідомлення про стан речей у Львові та прохання не виконувати наказу відносно Чорткова. Я кинув цей наказ у кіш і ждав.
Буковинські румуни впливали знов на намісника Буковини графа Ецдорфа, щоб УСС-ів чим скорше видалено з терену Буковини. Між УСС-ами самими були думки поділені: одні хотіли зайняти Чернівці і боронити Буковину перед румунами, а я дістав депешу зо Львова, щоб УСС-ів відправити туди[15]. Я пішов до команданта міста Тільцера й сказав йому, що потребую вагонів для відправи УСС-ів до Львова. Він відмовився, а я заявив на те, що — коли він не дасть транспорту — то ми силою заберемо. Так ми і зробили. До нас прилучилися всі українці з 41 полку піхоти, який там стояв. Ми забрали всі склади, скоростріли й пр. Я лежав хворий у шпиталі, однак коли мав їхати перший транспорт УСС-ів під командою Букшованого, я встав з ліжка і поїхав на станцію, щоб попрощатися з ними. З болючим серцем я вертався до шпиталю. Найтяжче було тоді переконати самих УСС-ів, що вони там дуже потрібні; бо вони думали, що у Львові все в порядку і що конечно треба боронити Буковину. Я знав про ситуацію у Львові від Вітовського.
Ha цім я й кінчу свої короткі спогади, а на закінчення я хочу ще кілька слів сказати. Тепер УСС розкинені по великих просторах. Одні укриваються в Галичині, другі в Росії, знов інші мучаться в польських тюрмах. Однак це одне є певне, що всі ми держимося разом і що ніяка сила не роз’єднає нас. У нас один спільний дух, який родився з козацьких традицій, у нас одна ідея, одна програма, один прапор: одна, з’єдинена, самостійна, суверенна Українська Держава! Всі закиди, головно з боку деяких українських кол, є безпідставні. Ми — У.С.С. — ніколи не дамо сплямити наших традицій, нашої чести. Ми докажемо ділами, що ми вірні сини українського народу. Найкращі наші брати погинули в тяжких боях проти наших проклятих ворогів (катів), а їх могили показують кривавий шлях, яким ми ішли. Дух стрілецтва з’єднує і мертвих і живих в одну сім’ю. Ще прийде пора, коли стрілецтво покаже свою могутню силу. І я звертаюся до всіх УСС-ів з закликом: «Борімся, поки наш ідеал не буде здійснений!»
(Гірняк Никифір. Полк. Василь Вишиваний. — Вінніпег, 1956. — С. 45–56).
Документи №№ 3-86 Листування ерцгерцога Вільгельма Габсбурга-Лотрінгена[16]
Документи №№ 3-39 Листи ерцгерцога Вільгельма Габсбурга до барона Казимира Гужковського321
Вілла Райнер Баден біля Відня 30/1.1914
Любий друже!
Сьогодні я пишу дуже стисло, оскільки маю обмаль часу. Висилаю Вам фотографії, на яких зображено місце мого розташування, напишіть мені потім, кому Ви їх показували. Наша справа по-троху, але просувається, просувається також справа К.322 Я почуваю себе добре, пізніше напишу довшого листа. Із щирими привітаннями, завжди Ваш старий та вірний
В. Габсбург
(Центральний державний історичний архів України у м. Львові—далі—ЦДІАЛУ. — Ф. 408. — Оп. 1. — Спр. 567. — Арк. 1. Автограф нім. м.).
11.10.1916
Любий друже!
Насамперед прошу Вас вибачити мене за таке звертання до Вас у цьому листі, адже я вірю, що, зважаючи на нашу спільну, велику справу, я можу у такий спосіб звертатися до Вас, прошу також і до мене звертатися таким чином. Кожен щирий українець є моїм другом!
Я широ дякую Вам за Ваш теплий лист, який приніс мені велику втіху і сподіваюся, що Ви ще неодноразово вітатимете мене у моїй маленькій українській хатинці. Які цікаві листи я щойно прочитав — дуже цікаві. Фотографії також дуже гарні, особливо ті, з окопів.
Окремо дякую Вам, мій друже, за Вашу фотографію, яка особливо мене порадувала, і яку я завжди матиму при собі на згадку про мого друга та борця за Україну. Стосовно назви фотокамери лист відправиться завтра.
15
Думка про оборону Буковини перед румунами не була поширена серед загалу Стрілецтва. Його увага була звернена в першу чергу на Львів. — Н.Г.
16
У листуванні збережено розділові знаки авторського тексту.