Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
В одній з рапсодій чудесної, «обвіяної міцним і солоним духом моря» «Одіссеї» Гомер оповідає, як довга, дев’ятиденна буря прибила царя Одіссея до землі їдців лотоса — лотофагів; цар, стомлений довгим блуканням по морю, вибирає трьох найспритніших своїх супутників і виряджає їх посольством до невідомих мешканців. Посли рушають в глиб країни і…
Доля Одіссеєвих супутників — це звичайна історія нашого українського інтеліґента.
Українська інтеліґенція, немов ті нерозумні елліни, заворожені дивним лотосом, цілими масами зрікалась отчизни і йшла служити чужій культурі. І чим видатніші, талановитіші були окремі одиниці, тим більшою була небезпека, що вони, шукаючи кращих, придатніших умов для своєї діяльності, зречуться свого імені і роду, прилучаться до табору лотофагів. Велика небезпека загрожувала й Коцюбинському; але в ньому знайшлось досить сили душевної назавжди лишитись на рідному ґрунті і ні разу не зійти з нього, — щоб, зазнавши могутнього впливу сусідських культур, не піддатись їм, вернутись на свій корабель і в рідну Ітаку привезти зерна «солодкого» лотосу.
1913
Український студент. Збірник 1{22}
Перед нами перше число нового студентського органу. З великою цікавістю ми читали перші оповістки про нього; нетерпляче дожидалися першого № — але, діждавшись і перечитавши його сторінка по сторінці, мусимо признатись, що 1-й збірник нового видання не справджує тих надій, які на нього можна було покладати. Наші читачі, певно, пам’ятають ту жваву дискусію, що свого часу знята була коло питання про потребу власного студентського органу і ті завзяті статті pro і contra, що містились торік на сторінках «Ради». За справу видання бралось петербурзьке студентство, бралось завзято, гаряче, широко накреслюючи програму нового органу, і, здавалось, були всі дані сподіватись, що видання буде живим, цікавим, з темпераментом, з певним відношенням до фактів нашого національного життя.
Звичайно, ми не маємо на думці широко розводитись про потребу українського студентського органу взагалі. Справа виглядає досить ясно. Раз існує певний колектив, чи то певна соціальна формація; раз життя її висуває вперед не одне болюче питання, що конче вимагає відповіді, — то цілком природно, сама собою, мусить з’явитись думка про свій журнал.
Ніскільки не заперечуючи того, що «Український студент» відповідає насущним потребам українського студентського життя, пригляньмося тільки, наскільки успішно служить він своїм цілям, як виконує ті завдання, що ставить перед собою.
Завдання «Українського студента» дуже і дуже поважні — не більше, не менше як підготування української академічної молоді до майбутньої громадської праці: «Український студент» має на меті докладно обговорити питання про методи національної роботи студентства, хоче об’єднати його однаковим розумінням своїх завдань.
Таке широке завдання, очевидно, вимагає перш за все докладного вияснення теперішнього складу української академічної молоді, оцінки її сучасного становища, її теперішньої праці, традицій, переданих попередніми поколіннями, і т. д.
Тільки зробивши такий детальний огляд, редакція могла б порушити практичні питання про форми організації нашого студентства, про способи його солідарної роботи; тільки тоді б її висновки могли мати якусь вартість.
Чи ж спромоглася на це редакція «Українського студента»? На жаль, мусимо заявити, що ні.
Правда, на стор. 3-й знаходимо статтю: СПб., квітень 1913, але, здається нам, ми не помилимось, коли скажемо, що ця стаття просто вражає своєю наївністю, якимсь безсиллям розібратися в сучасному стані речей. Замість гострих і цікавих спостережень над життям молоді ми знаходимо лише загальні місця, банальні і незначні, як затерта монета, і порожні фрази.