Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Рис. 27. Наконечник стріли з “математичними” насічками (Мирне).

На інших уламках чітко помітні композиції з двох паралельних насічок, які наносились поперек пазів проти місць кріплення крем’яних вкладенів, що, мабуть, мало символізувати надійне закріплення крем’яних пластинок — гострого леза мисливської зброї — та сприяти йому (рис. 28).

Рис. 28. Наконечник стріли з орнаментальними насічками (Мирне).

Трапляються на уламках і графічні композиції, які нині сприймаються як суто орнаментальні, хоча в даному контексті мали не лише естетичне, а й смислове навантаження.

Вище зазначалося, якими значними соціальними змінами в житті тогочасної людності було зумовлене виникнення мезолітичних могильників. Поряд з цим дослідники підкреслюють і їхнє певне ідеологічне навантаження. Так, аналізуючи позу та орієнтацію небіжчиків волосько-василівських могильників, Д. Я. Телегін дійшов висновку, що населення Надпоріжжя, яке залишило могильники цього типу, поклонялось Сонцю і пов’язаному з ним теплу, а також вогню, який символізував домашнє вогнище з його затишком, теплом та спокоєм.

Оригінальний звичай простежений С. М. Бібіковим під час дослідження парного мезолітичного поховання в гроті Мурзак-Коба в Криму. В процесі розкопок та анатомічного вивчення жіночого кістяка з’ясувалося, що у небіжчиці було ампутовано дві останні фаланги на мізинцях обох рук, причому ще за життя жінки, і це мало обрядове значення. Цей звичай був широко розповсюджений серед населення різних континентів за різних історичних часів, від палеоліту до середньовіччя включно, і мав різне ідеологічне навантаження, що й ускладнює конкретизацію обрядових уявлень, якими керувались мешканці гроту при його виконанні.

У зв’язку з описаним обрядовим каліцтвом підкреслимо ще один аспект інтелектуального розвитку мезолітичної людини. Незважаючи на негативну оцінку змісту ампутації, сама по собі вона засвідчує певні досягнення хірургічної практики первісної людини.

Крім ампутації кінцівок на остеологічних матеріалах мезолітичного часу простежено трепанацію черепа, вилучення зубів, лікування переломів тощо. Досить високий для тієї доби рівень практичної хірурги, напевно, супроводжувався і значними досягненнями в інших підрозділах медичної практики та фармакології, які важко простежити на археологічних матеріалах.

Серед незліченних пам’яток мезолітичного часу особливе місце посідає своєрідний археологічний комплекс Кам’яної Могили, яка розташована за 15 км на північ від Мелітополя. Незвичайним є вже саме розташування пам’ятки у ландшафті. Високий пісковий горб, вкритий великими кам’яними брилами, що виразно виділяється серед широкої рівнини заплави р. Молочної мимоволі привертає до себе увагу мандрівників. Місцеве населення охоче розповідає захоплюючі легенди як про фантастичне утворення Кам’яної Могили, так і про багатющі скарби, закопані героями або розбійниками під її скелями. Таке вражаюче явище природи не обійшли увагою і стародавні мешканці приазовських степових просторів.

Але не сам по собі велетенський кам’яний горб цікавить археологів (хоча й сама історія його створення природою серед степової рівнини є дуже цікавою), а своєрідні зображення, що вкривають брили пісковика в гротах Кам’яної Могили (рис. 29), та інші загадкові знахідки, вкриті лінійно-геометричним орнаментом, яких за понад 100 років дослідження Кам’яної Могили знайдено більше тисячі. Однак до останнього часу серед дослідників не існує єдності ні з приводу хронології зображень, ні в питанні їхнього історичного змісту. Безсумнівно лише те, що гроти Кам’яної Могили були культовим місцем, де протягом багатьох століть первісні мешканці відправляли якісь особливі обряди, що відповідали їхнім ідеологічним уявленням.