Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
Виникнення могильників є важливою новацією у поховальному обряді. Справа в тому, що раніше, ще з часів мустьє (неандертальців), в Україні, як і в усьому світі, були відомі лише індивідуальні або групові поховання. Вже сама поява могильників з визначеною системою розміщення похованих засвідчує значну осілість мезолітичного населення, формує поняття власної родової території та складання у її мешканців досить стійкої соціальної організації, яка могла б всебічно контролювати життєдіяльність у межах цієї території, захистити не лише її мешканців та природні ресурси, а й похованих, які символізували непорушний зв’язок живих із батьківщиною, тобто рідним краєм. Кладовище відтоді стає символом єднання людини з землею і формується поняття батьківщини, а водночас і любові до рідного краю.
Статевовікова структура та просторове розміщення поховань Надпорізьких могильників не залишає сумнівів у патріархальних відносинах серед Населення, яке їх залишило. Так у 1-му Василівському могильнику в Надпоріжжі поховані виключно чоловіки (принаймні, лише 3 з 24 поховань підлягають сумніву в визначенні статі). Більшість похованих — це чоловіки зрілого віку, захоронені невеликими компактними групами по 2—4 чоловіки у кожній. Місця поховання таких груп, ймовірно, були кладовищами чоловіків однородової громади, а могильник в цілому — племінним кладовищем. 3-й Василівський могильник відрізняється від вищеописаного як складом, так і структурою поховань. Тут захоронені чоловіки, жінки й діти. Жіночі поховання на могильнику розташовані в його центральній частині, тоді як чоловічі оперізують їх групами, ніби захищають від ворогів. Діти захоронені як з чоловіками, так і з жінками. Знахідки поховань дітей з чоловіками, ймовірно, свідчать про громадське усвідомлення чоловічої лінії спорідненості в процесі становлення патріархальних відносин. Свого часу А. Д. Столяр, вивчаючи матеріали 1-го Василівського могильника, дійшов висновку, що помітна перевага чоловічих поховань може бути наслідком як патрилокального шлюбу, так і виникнення військової чоловічої організації, яка склалася серед місцевого населення для протидії чужинцям. Останніх у Надпоріжжі і взагалі на Подніпров’ї було чимало.
Справді складна етноісторична ситуація на Подніпров’ї і насамперед у Надпоріжжі, про що йшлося вище, не виключала збройних сутичок між різними групами населення, передусім між місцевим населенням та племенами, які просувалися з різних напрямків у багату життєдайними ресурсами долину Дніпра. Таке припущення підтверджується знахідками небіжчиків у мезолітичних похованнях Надпоріжжя зі слідами насильницької смерті. Наконечники стріл, знайдені в кістках похованих, належали не місцевому, а зайшлому населенню. Захист племінної (корінної, “кормової”, батьківської) території в час, коли поступово наростала екологічна криза, безсумнівно набув першочергового значення. Тому виникнення військової організації у мезолітичного населення Надпоріжжя може вважатися цілком ймовірним. Консолідація чоловіків для захисту племенної території могла мати місце і в інших племенних об’єднаннях. Однак ймовірніше, що контакти між різними етнічними спільностями в мезоліті були частіше миролюбними та спокійними.
Таким чином, як показує аналіз археологічних джерел, утворення племінної організації пов’язано із стабілізацією щільності населення, появою осідлості, хай спочатку і відносної, розвитком поняття. єдиної племінної (“кормової”) території, складанням режиму її раціонального використання та захисту від посягань чужинців, а також із формуванням нового ставлення до землі як батьківщини. Нова соціальна організація мала складний, нестійкий та суперечливий характер. З одного боку, тоді завершився розпад великих первісних громад пізнього палеоліту, на місці яких виникли невеликі однородові громади (2—4 сім’ї). З іншого, досить виразно простежується на новій основі об’єднання малих громад у племена, які на початку формування навряд чи були стійкими соціальними об’єднаннями. Вони виникли на різних територіях, розпадалися, з’єднувалися заново залежно від конкретних історичних ситуацій, як це притаманно більшості молодих, ще не цілком сформованих соціальних об’єднань, включно до ранніх державних утворень.
На сучасному етапі дослідження мезолітичної епохи вкрай важко дослідити характер зв’язків між різними структурами в племені. До того ж вони були різними в різних регіонах. В одних випадках, як це спостерігалося на Подніпров’ї, плем’я мало чіткі структури управління, без яких неможливо уявити собі військову організацію; у других, як було показано на прикладі межиріччя Дунаю та Дністра, це була соціальна організація, яка регулювала на більш “демократичних” засадах лише шлюбні та ідеологічні уявлення при відносно вільних господарських стосунках. У лісовій та лісостеповій зонах, судячи за даними етноісторичного аналізу, племенні об’єднання мали тимчасовий,нестійкий характер.