Третя світова: Битва за Україну

Суть підписання такої Угоди полягала в тому, що Україна брала на себе зобов’язання проводити політичні реформи, які повинні підняти країну до європейських стандартів. Зокрема необхідно було ввести відповідні зміни в українське законодавство, доводячи його до європейських норм, провести реформу судової системи, в тому числі і прокуратури. Особливо спокусливими українським політикам видавалися перспективи підписання Договору про зону вільної торгівлі та безвізовий режим з ЄС. У свідомості українців виробилося спрощене уявлення, що вироблені в Україні товари безмитно продаватимуть у Європі, а європейські — в Україні, в той час як безвізовий режим дозволить пересічним українцям вільно подорожувати Європою та працювати там. Тому відношення до входження в Євросоюзу було споживацьким. Входження до Євросоюзу здавалося українським елітам (та й не лише їм) безкоштовним квитком до цивілізованого, ситого і спокійного європейського життя.

Реальність була набагато складнішою. Так, подорожувати Європою можна було б без віз. Але права на працевлаштування асоціація з Євросоюзом не давала. Європейський ринок праці планував захищати себе від українських гастарбайтерів (які й без входження України до Євросоюзу, на думку багатьох, заполонили Європу, особливо Італію та Іспанію). Товари, вироблені в Україні, повинні були попередньо отримувати європейські «сертифікати якості», за видачу яких треба платити. Та й отримання сертифікатів само по собі не давало жодних гарантій, що українські товари поставлятимуть до Європи та вільно там продавати. Щоб це сталося, найбільші українські виробники (про невеликих не доводиться й казати) мали б інтегруватись до європейських торговельних мереж та отримати право на реалізацію там своїх товарів. Після цього доведені до європейських стандартів українські товари могли б конкурувати з європейськими в чисто комерційному, капіталістичному розумінні цього слова. Однак, в цей момент могло виявитися, що українські товари неконкурентоспроможні, оскільки велика кількість європейських фірм отримували дотації від своїх урядів та поставляли товари на ринок за цінами, нижчими ніж українські. Європа швидше за все була зацікавлена в основному в продукції «первинної переробки» — металах, зерні, мінеральних добривах та програмному забезпеченні. Тут Україна дійсно виглядала конкурентоспроможною.