Третя світова: Битва за Україну

Під вступом до ЄС насправді розумівся перший етап процедури: підписання Угоди про асоціацію України до ЄС (Ukraine — European Union Association Agreement). Переговори між Україною та ЄС про укладання даної угоди розпочалися ще у 2007 році. Нова угода мала замінити діючу про партнерство між Європейськими співтовариствами та Україною. Угода про асоціацію мала забезпечити новий, глибший формат відносин та послужити стратегічним орієнтиром у проведенні системних соціально-економічних реформ в Україні, широкомасштабній адаптації законодавства України до норм та правил ЄС. Текст Угоди не згадував про перспективи входження України до Євросоюзу, однак і не заперечував можливість вступу до ЄС. Підписана Угода переводила відносини України з ЄС на новий рівень: від партнерства і співпраці — до політичної асоціації та економічної інтеграції. Чимало українців спрощено вважали, що це і є об’єднання з Європою.

Важливим елементом Угоди було положення про створення поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі, перспектива появи якої розбурхала представників промислових кіл, тісно пов’язаних з російським бізнесом. Росія побачила в тому, що відбувалось, потенційну загрозу, оскільки вступ до ЄС був несумісним зі вступом до так званого Митного союзу, яким заправляла Москва. Вступ до Митного союзу означав економічну орієнтацію України на Росію та підпорядкування української економіки російській. Вступ до ЄС — орієнтацію на Європу. Внаслідок цього Росія та деякі «ділові кола» України (особливу активність в цьому плані проявляла організація «Український вибір» Віктора Медведчука, керівника Адміністрації і «кризового менеджера» президента Кучми, багаторічного агента КДБ-ФСБ, наближеного до Володимира Путіна) розпочали пропагандистську кампанію про те, що підписання договору про зону вільної торгівлі з ЄС погубить економіку України, оскільки приведе до різкого скорочення торгово-економічних відносин з Росією. Водночас, як стверджувала російська сторона, створення зони вільної торгівлі призведе до того, що дешеві західні товари завезуть в Україну і в нелегальний спосіб поставлятимуть і до Росії, та вдарять по російському виробнику.

Втім, в Україні основна частина населення повірила в наміри влади піти шляхом євроінтеграції та підтримала цю ідею. Численні євросаміти та зустрічі, консультації, підготовка самої Угоди, здавалося б, вказували на невідворотне — на перспективи асоційованого членства, хоча такого терміну в базових угодах з ЄС не існує. Очікувалося, що буде підписана Угода про стабілізацію та асоціацію (існують аналогічні угоди ЄС з Албанією, Сербією, Чорногорією, Боснією та Герцеговиною), чи Угода України про асоціацію з ЄС на зразок підписаного з Македонією у 2001 році, тільки з тією різницею, що Київ підпише документ в два етапи: спочатку політичну частину, а згодом економічну.