Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Створення Януковичем «вертикалі влади»
Як і більшість його попередників, Янукович почав з модної для широкого загалу теми скорочення чиновницького апарату. Навіть власну адміністрацію він намагався скоротити на двадцять відсотків. Знов перейменувавши Секретаріат (названий так за доби Ющенка) в Адміністрацію президента, він призначив її очільником мільйонера Сергія Льовочкіна. Останній володів портфелем цінних паперів іноземних компаній та низкою міноритарних пакетів акцій українських підприємств, в тому числі «Кримсодою» (хімічна галузь), ГАЗТЕКом (дистрибуція газу), «Укррічфлотом» та «Inter Media Group». Власне, Льовочкін «по жизні» здійснював консалтинговий супровід Януковича. І тоді, коли той був губернатором Донецької області, й потім, коли один був помічником президента Кучми, а другий — прем'єр-міністром. Тепер вірний зброєносець очолив офіс президента країни.
Вже у лютому 2010 року, відразу ж після свого обрання, Янукович створив Національний антикорупційний комітет, Комітет економічних реформ при президенті та Раду регіонів з метою взаємодії центральних органів влади з органами місцевого самоврядування. Він дав зрозуміти, що українська залишиться єдиною державною мовою (всупереч власній передвиборчій обіцянці надати російській мові статус другої державної), підкресливши при цьому, що Україна буде неухильно дотримуватися Європейської хартії регіональних мов. У 2012 році Верховною Радою України дійсно був прийнятий закон про регіональні мови, який, по суті, став юридичним прикриттям легалізації російської мови як офіційної у південно-східних регіонах та в Криму. В той самий час не мала успіху спроба компактно розселених національних меншин (румунів, поляків, болгар та інших) використовувати цей закон для надання своїм мовам статусу регіональних.
До кінця першого року свого правління Янукович обмежив державне регулювання господарської діяльності, виключивши 23 види врегульованої господарської діяльності із загального списку, що налічував 66 позицій. Для суб'єктів інвестиційної діяльності було спрощено порядок надання послуг. На жаль, це не привело до «навали» іноземних інвесторів до України. Янукович також скасував військову повинність у вигляді проходження обов'язкової військової служби, зробивши акцент на професійній армії, яка так і не стала системною боєздатною силою.
Напередодні нового, 2011 року, не зважаючи на численні протести дрібних та середніх підприємців, був прийнятий новий Податковий кодекс України. Передбачаючи скорочення місцевих податків втричі, він не змінив податковий тягар для вітчизняного виробника. Навпаки, дрібний та середній бізнес стали ще більш залежними від органів влади, з якими вони були змушені ділитись своїми прибутками. Проте настав рай для українських мільярдерів, системно пов’язаних з владою. Всі великі компанії, що мали близькі зв’язки з президентом та його оточенням, змогли суттєво збільшити свої статки. Лише впродовж першого року правління Януковича число українських «олігархів» збільшилося з 8 до 21. Разом вони оцінювались в 58 млрд доларів, що приблизно на 20 млрд перевищувало видаткову частину бюджету України[45].
Вирішивши виправити помилки Ющенка у сфері децентралізації влади Янукович почав формувати свою «вертикаль». Спочатку він домігся того, що його партія в союзі з комуністами, блоком Литвина, а також депутатами-«тушками», що вийшли з «Батьківщини» та «Нашої України», створила правлячу коаліцію «Стабільність і реформи». Власне, саме її зусиллями відправили у відставку уряд Тимошенко. Після цього Янукович змінив губернаторський корпус держави та голів районних адміністрацій. Були змінені всі ключові міністри та судді Конституційного Суду, призначені за квотою президента.
Але найголовніше, що вдалось зробити Януковичу, це скасувати політичну реформу 2004 року та повернути собі повноваження глави виконавчої влади. Після звернення 252 народних депутатів, зорієнтованих на президента, до Конституційного Суду України, ті зміни, що внесли до Конституції 2004 року, були визнані неконституційними. Це дозволило правлячій більшості змінити форму правління в країні й повернутися від парламентсько-президентської республіки до президентсько-парламентської. Баланс владних повноважень було суттєво змінено на користь президента, якому вдалось підкорити собі ще й виконавчу гілку влади. Після цього Янукович фактично ввів цензуру в засобах масової інформації, а олігархи з його найближчого оточення стали власниками найбільших медіа-холдингів та прибуткових ЗМІ. Опозиція в цій ситуації могла лише констатувати ствердження в країні автократичної системи правління та безпорадно протестувати проти узурпації Януковичем державної влади.