Замах на бродягу
- Автор: Сименон Жорж
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Замах на бродягу». Краткое содержание книги:
— Саме він, патроне… До речі, мати в нього справді стара і хвора… Тоді йому не було ще двадцяти… В банді він був на побігеньках… Він здебільшого стояв на сторожі, в той час як Скажений Жюстен порався з машинами…
Дві справи про звідництво, кілька про пограбування. Дрібні, буденні злочини, про які за браком інформації газети інколи повідомляють на останній сторінці. І жодного, що займав би першу.
Однак усі, кого обороняв Гайяр, були певною мірою професіонали.
— Читай далі, — зітхнув Мегре.
— Це все… Ви мені сказали переписати справи лише за два останні роки…
Для адвоката, що мешкав у власному особняку і їздив на американському лімузині, цього було б замало.
Навіть коли врахувати й ті справи, що, завдяки Гайярові, не дійшли до суду.
Щоправда, у метра Гайяра були численні клієнти, подібні до Еміля Буле, яким він складав декларації про прибутки. Скільки він з цього мав?..
В кабінеті ставало важко дихати. Комісара вже давно мучила спрага і мозок гризла неприємна думка, що він заплутався і все доведеться починати спочатку.
— Подзвони податковому інспекторові дев'ятої округи…
Це вже нагадувало товчіння води в ступі, але зараз він не міг нехтувати щонайменшими деталями.
— Хто?.. Месьє Жюбелен?.. Гаразд, давайте месьє Жюбелена… Комісар Мегре з карного розшуку… Ні, комісар хоче розмовляти з ним особисто…
Чи то інспектор Жюбелен був справді дуже заклопотаний, чи то просто дбав про власну гідність, але довелося чекати принаймні п'ять хвилин, поки він нарешті взяв трубку.
— Алло!.. З вами говоритиме комісар…
Мегре зітхнув, затуливши рукою мікрофон.
— Даруйте, що я потурбував вас, месьє Жюбелен… Я хотів би лише взяти у вас довідку… Що ви сказали? Так, певним чином це стосується Еміля Буле… Знаєте з газет? Розумію… Ні, мене поки що не цікавлять його декларації… Можливо, пізніше, але ми вам надішлемо спеціальний запит… Я вас розумію…
Зараз ідеться про дещо інше… Скажіть, у вас були з ним якісь неприємності?.. Саме так… Ну, скажімо, вам ніколи не доводилося погрожувати йому судом?.. Ні… Всі розрахунки в цілковитому порядку… Я так і думав… Певна річ…
Слухаючи, він часом кивав головою і щось малював олівцем на вимочці.
Месьє Жюбелен говорив так голосно, що Люка за кілька метрів від телефону чув кожне його слово.
— У нього, кажуть, був добрий порадник… Адвокат… Еге ж, саме він… Жан-Шарль Гайяр… От про нього я й хотів би повести розмову… Він, певно, дає консультації багатьом вашим платникам податків? Що-що? Навіть надто багатьом?
Мегре весело підморгнув своєму інспекторові і запасся терпінням, бо месьє Жюбелен раптом став надміру говіркий.
— Надто багатьом?.. Хм… Складав такі декларації, що не підкопаєшся… Випробували, та марно… Дозвольте ще одне запитання… До якого соціального стану належали клієнти Гайяра?.. Певна річ, але я маю на увазі в більшості… Власники готелів, ресторанів та кабаре… Не тільки вони, я розумію…
Комісарові довелося ще довгенько слухати полум'яний монолог свого спершу неговіркого співрозмовника, котрий тепер балакливо викривав усі махінації, до яких інколи вдаються підступні платники податків.
— Фу! — важко зітхнув він, кладучи нарешті трубку. — Ти чув?
— Не все…
— Як я й сподівався, декларації Еміля Буле зовсім бездоганні… Жюбелен кілька разів засмучено повторив це слово… Він уже років десять намагається під них підкопатися — і все марно… Торік він підняв усі розрахунки… Каже, чиста робота — голки не підсунеш…
— А в інших?..
— Однаково у всіх клієнтів Гайяра… Бездоганно.
Мегре замріяно подивився на список, що лежав на столі, і знову пригадав слова судового секретаря:
— Знає, за що береться…
Жан-Шарль Гайяр знав не тільки за що братися, але й з ким мати справу — його клієнтура складалася загалом із власників готелів сумнівної репутації, хазяїв кабаре та нічних барів — словом, із всіх тих, про кого месьє Жюбелен допіру заявив:
— Їхні прибутки не піддаються точним підрахункам…
Мегре підвівся і ще раз перебіг очима список, що лежав на столі. Треба було вибирати — і зараз від його вибору могло залежати усе розслідування.
— Поклич мені Дюпе…
Інспектор Дюпе не примусив довго чекати на себе.
— Тобі відомо, де зараз Гастон Моран, про якого ти щойно розповідав?
— Кілька тижнів тому я випадково бачив його біля бензоколонки в гаражі на Італійському проспекті… Я саме відвозив сім'ю на дачу і заїхав заправитись…
— Подзвони хазяїнові гаража і дізнайся, чи працює в нього досі цей Гастон… Попроси, щоб тримав язика за зубами… Я не хочу, щоб хлопчина злякався і зник…