Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

У рішеннях Третього збору ОУН остаточно було зафіксовано, що УПА є основним засобом боротьби за Українську державу, хоча М. Лебедь і М. Степаняк нібито вказували на те, що УПА «скомпрометувала себе бандитськими діями проти польського населення, як і ОУН скомпрометувала себе зв’язками з німцями». Наслідком загострення суперечностей між керівниками ОУН стало те, що замість Лебедя головою бюро Центрального проводу в квітні 1943 р. було обрано Р. Шухевича. Щодо М. Степаняка, то його у грудні 1943 р. у Львові Шухевич заарештував та відправив у Рівненську область. Перебуваючи там, Степаняк разом із членами Центрального проводу ОУН «Лемешем» (Василь Кук) і «Галиною» (Яків Бусел) вирішили створити замість ОУН нову організацію — «Народно-Визвольну Революційну Організацію» (НВРО)[354].

Таким чином, зі свідчень М. Степаняка й О. Луцького виходить, що після 1-ї конференції ОУН(Б) Центральний провід наказав низовим органам перейти до нелегальних форм роботи, а після 3-ї окремі його діячі зважилися і на створення підпільної військової формації, до чого їх спонукало передусім розуміння того, що вже прийшов час на створення такої формації. Правда, слід зазначити, що всупереч позиції проводу ОУН(Б) у деяких місцевостях Волині і Полісся вже восени 1942 р. з власної ініціативи місцевих боївок ОУН сталися антинімецькі виступи, які слід розглядати як «самооборону».

Це, однак, не перекреслює того факту, що впродовж усього цього періоду, тобто від 1-ї до 3-ї конференції ОУН(Б), чи не єдиною і добре знаною дослідниками українською самостійницькою збройною формацією антинімецької спрямованості була «Поліська Січ» — УПА прихильника Державного центру УНР Тараса Бульби-Боровця, боротьба якої, втім, не набула великого розмаху. Військова діяльність цього формування відбувалася також усупереч позиції Л. Лівицького та його однодумців, які на той час були прибічниками співпраці з німцями і сподівалися на те, що останні дадуть дозвіл на створення українського уряду саме уенерівцям[355].

Свідченням М. Степаняка й О. Луцького можна довіряти або ні, але вони значною мірою підтверджуються як фактологічним матеріалом, так і офіційними документами ОУН і УПА. Зокрема, з приводу створення УПА як окремої військової структури під проводом ОУН (Самостійників-Державників) на терені Волині і Полісся у вступі до постанов Третього надзвичайного великого збору ОУН від серпня 1943 р. зазначалося: «Провід ОУН на III-й Конференції в лютому 1943 р. зважив стан внутрішніх сил ворога, розглянув зовнішні політичні умови і ствердив, що настали сприятливі обставини для військової дії. Після цього на терені Полісся і Волині виступили перші збройні відділи Української Повстанчої Армії. З того часу оборону українського населення Полісся і Волині взяла на себе українська військова сила. УПА, крім завдань самооборони, прийняла зразу також завдання кадрової організації майбутньої Української Народної Армії»[356].