Втомлені гори

Щоб народ наш грабувать? І тобі довірить владу– Отакому хапуну, Який навіть батька зрадить За невідану платню. А тому я не здивуюсь, Новий мій Наполеон, Як ти завтра й матір зрадиш За якийся там мільйон. Адже ти з усіх найкращий, Як і шеф твій, пан Петро, Від якого, як й від тебе, Тхне давно уже лайном. І твої придворні кралі Ті, яким ти довіряв, І тебе вже обікрали, Поки інших грабував. Чи і досі в те ще віриш, Що про себе сам писав, Ніби був ти ювеліром Самих кращих в світі справ? Бо у школі, там, де вчився, Перепортив всіх дівчат, А тому, вважаєш, можеш І на інших теж кричать? Кажеш, в школі гарно вчився І англійську добре знав, От навіщо навіть паспорт Ти сьогодні поміняв? Всі ви банда знахабніла Всім відомих кровопивць, От за що вас ненавижу, Всіх перевертнів і вбивць. Бо нічого в вас святого, Вам вершить би і хапать, От чому туди ти рвешся – Де ще можна грабувать. 12.13.1998 р. ЯКБИ ТИ СОВІСТЬ МАВ Якби ти совість, брате, мав І поважав себе хоч трішки, То "Волгу" б ти в колгосп свій здав, А сам з людьми ходив би пішки. Сам говорив, що рух – життя, Чому б не жити й царювати, Адже не дай Бог ще помреш, Хто ж буде нами керувати? 18.10.1989 р. НОВІ КАДРИ Все нові і нові кадри В нас штампує наш партком, Підростають нові дами, Що плюють на честь бігом. І штампують тії кадри, Щоб було для вас і нас, І до всіх вони гасали, Хто покаже руб чи бакс. Все нові й нові красуні Підростають, як гриби, І до хлопців, як на свято Вже біжать самі вони. 18.10.1989 р. НА БІЛОМУ КОНІ – Хто дав тобі такі права, Що я – ніхто,а ти – глава? Чом мушу кланятись тобі, Бо ти на білому коні? Чом мушу я тобі давать? Я ж не гетера, і не б...дь! 18.10.1989 р. ХРИСТОС ВОСКРЕС Фея спустилася з небес: Христос воскрес, Христос воскрес. 24.7.1999 р. ВОРОШИЛОВСЬКІ СТРІЛКИ Били ми білогвардійців, Шляхтичів і куркулів, Й захищали, як виходить, Друзів ми від ворогів. А тепер, мов над покійним, Ми голосимо всі дні: – Ой, які ж були лихі ми! Ой, які ж були дурні! Ну а ті головорізи – Ворошиловські стрілки – Та як звикли грабувати, Так і грабили вони. А тепер на роздоріжжі Жебраками стоїмо, І гукаємо: – Подайте Остолопу на вино! От яка тачанка мчалась По аулах і містах. Слава, слава яничарам, Хай боронить їх Алах! 19.10.1989 р. ВЛАДА Сиджу і думаю собі Про нашу рідну владу: – Чому її майже ніхто Не любить і не радий? І відповів мені мій внук: – Вона, як тітка Аза, Жуйку вже вп’яте обіця – А не дала ні разу. 17.10.1989 р. "ЩЕДРА" ВЛАДА Не вірю я ні грама владі, Бо для людей вона – як біль: Як вас в в’язницю не посадить, Посадить вас на хліб і сіль. 18.10.1989 р. ЗВІДКИ РОКИ ВЗЯЛИСЬ Звідки роки взялись? Того й сам я не знаю, Ну а я ще і досі Когось виглядаю. Виглядаю я волю, Справедливість і гнів, Щоб вони розтоптали Наших всіх ворогів. 2.2.1998 р. ПРО ОБІЦЯЛЬНИКІВ Тим, хто багато обіцяє, Чомусь не вірю, хоч убий, А от чому? Це кожний знає – Я недовірливий такий. 19.10.1989 р. РОЗДУМИ ПРО ЧЕСТЬ Коли дивлюсь на жирні страви, Де свині ловлять хробаків, Я ненавиджу ту державу, Яка вирощує рабів. Я ненавиджу ту систему, Що породила біль і крик, В якій в пошані – тільки дурні, Віслюк, трамвай, і з возом бик. Але й бики сьогодні інші, І світ захоплень мають свій. Бика розлютиш – покарає, То ж жартувати з ним не смій. Бо якщо ти його розлютиш, То краще вже мерщій втікай, Тому що вже не допоможе Тобі ні Бог, ні танк, ні рай. А ти, немов свиня, жируєш, І знаєш "хі" та "ха-ха-ха",