Втомлені гори

Тягнеться до тебе. А ти будеш дихать смогом, А як станеш паном, То, гляди, і в туалет ще Вестимуть з наганом. Де побачиш стільки квітів І озер блакитних, Де ще прапор, як природа Є жовтоблакитний? Той, хто кидає Вкраїну – Гірко він жаліє, Бо ніщо, як рідне Сонце, Так людей не гріє! 7.7.1998 р. ДВАДЦЯТИЙ ВІК Мені нагадує мій вік Їзду в трамваї у час пік: Хто перший вскочить – той і дядя, Бо де захоче, там і сяде. Але, щоб сісти у те крісло, Потрібно бути комуністом, А щоб проскочить всіх раніше – Потрібно буть ще й проворнішим. І будь хоч тричі ненадійний – Аби ти мав квиток партійний. Отож, що маємо – те й маєм, Не тих ми в Раду вибираєм. А зараз що, хіба не так?– Хто не начальник, той – мудак, Отак воно було і буде, Бо в нас раби – то вже не люди. 28.9.1989 р. БОГ БАЧИТЬ ВСЕ! Боги, що десь в раю живуть, Нагадують про парашут: Де віжка кожної стропи – З’єднує з кожним навпрямки. І щоб ти, брате, не творив, Бог бачить все, і все він знає, І в час, як прийде Божий суд, Він кожного про все спитає. 28.10.1989 р. РОМАНТИКА І СИМФОНІЯ Жила людина на землі Й завжди кудись спішила, Тому й придбала лімузин Із маркою "кобила". Махнеш злегенька батогом – І понеслась рідненька По грунтовій, по луговій, Як всюдихід хутенько. І їй до лампочки ДАЇ, І всі ті штрафплощадки, І чхать хотіла на бензин Й не треба їй солярки. Ну а водій, це – їздовий Наспівує частівки, А ще як вмаже триста грам – То чути й до Дубрівки. Й не треба вам ніде шукать Ні гривень, ані фантиків, Як вам у полі припече Нечаянно романтики. А якщо в місто попадеш – Не обійдешся бубликом, Бо як захочеш в туалет, То заплати паскуднику. А як немає чим платить, Біжи у філармонію, І там під шум і крик фанфар Маскуйся під симфонію. ДЕКОЛЬТЕ ДО ПОЯСА Здрастуй, моя любенька, Чарівна СС, Видно, і в селі у вас Вже почавсь прогрес. Декольте до пояса, Шорти до пупка, Тільки ти лишилася Й досі, як була. 2.9.1999 р. ЗОМБОВАНІ Закидали пляшками світ Оті, що короновані, Куди ж ми йдемо стільки літ, Телепні зомбовані? 31.10.1989 р МІТИНГ НА ПЛОЩІ На площі люди мітингують І проз трибуни йдуть і йдуть, І лозунги нові скандують, І нові символи несуть. На площі люди мітингують І все так само, як колись, І барикад хоч не будують Та в уніформу одяглись. На площі люди мітингують, Як в Революцію – от гра, Тільки тоді царя громили, Сьогодні тих, хто вбив царя. На площі люди мітингують, На площі люди всі кричать, Що при царю полиці гнулись, Сьогодні й тюльки не дістать. 3.10.1989 р. МЧАТЬСЯ ТАНКИ Мчаться танки по проспекту І броньовики, А за ними мчать "Катюші" І бойовики. Революція в Росії Кажуть, знову почалась, І колона демострантів Аж до Ради розтяглась. Я подумав: як же будуть Революцію робить, Якщо там одні бандюги А бандюг не можна бить? 26.11.1989 р. ВЕСЕЛИЙ КОМАНДИР Скільки років тільки й мови У державі про повій, Мов, всі біди і нещастя – Все у нас від їхніх дій. І людей ми не цінили, Люд на панщині кишів, А тому й перетворявся У повій і торгашів. А могутні генерали, І їх п’яний командир – Будували полігони, А кричали: – Ми за мир! А війна в Афганістані – То ж вершина всіх підлот! Як могли ці "генерали" Так зганьбити свій народ? Ви під носом розберіться, Що в нас твориться навкруг? Ну а потім й виясняйте, Хто в нас ворог, а хто друг. Я неможу те простити, Як в квітучий мирний час В чорних сукнях йшли вдовиці В вісімнадцять, в двадцять п’ять. Бо отим-бо "генералам" – В кого висох розум, страх – Хлопці тре’ були для "слави" А дівчата для розваг.