ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Щоб підсилити ефект, Гельманн витягує 416-го, який усе ще стискає дві сосиски. Далі розпочинає чергову болісну перекличку, яку веде сам, навіть не даючи Барденові можливості долучитися. Доброго охоронця Лендрі ніде не видно.
Ось шанс Гельманна розбити будь-яку можливість на солідарність між в’язнями й позбавити 416-го потенційного перетворення на героя-бунтівника. «Ви тепер усі постраждаєте через цього в’язня, який без причини відмовився зробити просту річ — з’їсти свою вечерю. Якби він був вегетаріанцем, то інша справа. Скажіть йому в обличчя, що ви про нього думаєте». Дехто каже «Не будь дурним», інші звинувачують його в інфантильності.
Для «Джона Уейна» цього недостатньо: «Скажи йому, що він підарас». Дехто підкоряється, але не «Сержант». Один із принципів «Сержанта» — не використовувати будь-яку лайку. Тепер уже два в’язні кидають виклик Гельманнові, і той визвірюється на «Сержанта», нещадно обзиваючи його «мудилом» і, що гірше, наполягаючи, щоби 416-й назва його «виродком».
Перекличка триває приблизно годину й закінчується тільки, коли відвідувачі вже на порозі. Я прийшов у Двір і дав зрозуміти охоронцям, що відвідини відбудуться. Наглядачі незадоволені цим вторгненням у зону їхньої влади, та все-таки неохоче погоджуються. Завжди знайдеться час після відвідин, яким можна скористатися, щоб зруйнувати опір ув’язнених.
СЛУХНЯНІ В'ЯЗНІ ОТРИМУЮТЬ ПОБАЧЕННЯ
Цього вечора двом найслухнянішим в’язням — Габбі (7258) та «Сержантові» (2093), у яких друзі чи родичі в околицях, дозволено коротке побачення ввечері. Номер 7258 неймовірно щасливий, що прийшла його красуня-дівчина. Вона розказує новини про друзів, він уважно слухає, схиливши голову на руки. Весь цей час Барден сидить над ними на столі, звично постукуючи маленьким білим кийком (позичені великі й чорні ми повернули в місцевий відділок поліції). Барден явно вражений її красою і часто встряє в розмову з питаннями та коментарями.
Габбі каже Мері-Енн, що важливо «старатися тримати себе в руках, тут не так погано, якщо просто співпрацювати».
Дівчина: «А ти співпрацюєш?».
Номер 7258 (сміється): «Так, вони мене змушують».
Барден втручається: «Ну... у них була невеличка спроба втечі».
Дівчина: «Я про це чула».
Номер 7258: «Мені зовсім не сподобалося, як це закінчилося. У нас не було нічого, навіть ліжок». Він розповідає їй про те, як мусив відчищати від налиплого сміття постіль і займатися іншими неприємними справами. Утім, настрій у нього піднесений, він усміхається і тримає її за руку впродовж усіх десяти хвилин відвідин. Барден проводжає її до виходу, а в’язень сам повертається до своєї камери.
Інший ув’язнений, що заслужив побачення, — «Сержант», до якого прийшов батько. В’язень вихваляється цілковитим дотриманням правил. «Тут сімнадцять правил... Я їх запам’ятав. Найважливіше — підкорятися охоронцям».
Батько: «Вони можуть змусити робити будь-що?».
«Сержант»: «Так. Ну, майже будь-що».
Батько: «А звідки у них право так робити?». Він потирає чоло і, здається, переймається становищем сина. Це другий щиро занепокоєний відвідувач. Він дуже схожий на матір ув’язненого Річа (1037). У неї були підстави хвилюватися, адже той зламався наступного дня. Проте «Сержант», здається, зроблений з міцнішого матеріалу.
Він каже: «Вони керують в’язницею».
Батько запитує про громадянські права, і тут жорстко втручається Барден: «У нього нема ніяких громадянських прав».
Батько: «Ну, думаю, що є, можливо...» (Ми не можемо добре розчути його аргументи Барденові, який не боїться цього цивільного.)
Барден: «Люди у в’язниці позбавлені громадянських прав».
Батько (роздратовано): «У всякому разі, скільки у нас часу на розмову?», «Лише десять хвилин», — відповідає Барден.
Батько сперечається щодо того, скільки часу залишилося. Барден змилостивлюється і дає їм ще п’ять хвилин. Батько хоче приватнішої атмосфери. Барден відповідає, що так не дозволено для відвідувачів цієї тюрми. Батько дужче засмучується, але, дивно, що теж дотримується правил і приймає це зазіхання на свої права з боку хлопця, який грається в охоронця.
Батько розпитує більше про правила, «Сержант» розказує про пере клички, «вправи», співання і вимкнення світла.
Батько: «Саме цього ти очікував?».
«Сержант»: «Я чекав гіршого».
Батько, не ймучи віри, викрикує: «Гіршого? Як гіршого?».
Барден знову перебиває. Його небажана присутність уже явно дратує батька. Охоронець розказує, що спочатку було дев’ять в’язнів, але нині лишилося тільки п’ять. Батько запитує, чому.
«Сержант»: «Двох звільнено достроково, а двоє перебувають під макси мальною охороною»[96].
96
Раніше, в середу, було засідання комісії з умовно-дострокового звільнення, що в деталях буде описано в наступному розділі. Проте жодного в’язня не звільнено умовно-достроково, і я не зовсім упевнений, що саме «Сержант» має на увазі, мабуть, він говорить про двох випущених через нервовий зрив. Можливо, охорона сказала решті, що їх звільнили достроково, щоб підтримувати в них надію. Під «максимальною охороною» розуміється, що вони перебувають у карцері.