ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Вочевидь знаючи, що є хорошим свистуном, Арнетт насвистує «Amazing Grace» від початку до кінця з ідеальною мелодикою. Ув’язнені, схвалюючи його талант, починають спонтанно аплодувати, попри його жорстокість у поводженні з ними. Лендрі та Маркус розвалилися на кріслах, в’язні співають пісню, але не в унісон і фальшивлять. Арнетт засмучений: «Хіба ми нашкребли їх на вулицях ґетто у Сан-Франциско? Давайте ще раз». Неслухняний 5704-й робить ще одну спробу виправити помилку, але Арнетт голосно ставить його на місце. «Звісно, є розбіжності, бо ви виконуєте тюремну версію ‘Amazing Grace”. І це неважливо, адже охоронці завжди праві. Номер 416, вставай, решта на підлогу. 416-й, усі віджимаються, а ти співаєш “Amazing Grace”, як я показував».
Лише через кілька годин після ув’язнення Арнетт виштовхує 416-го на середину сцени, що ізолює його від інших в’язнів, і змушує виконувати безглузде завдання. Відео фіксує цей сумний момент: худющий новачок писклявим голосом виводить хвалу духовній свободі. Його опущені плечі й погляд свідчать про надмірний дискомфорт, що далі накриває, коли його поправляють і примушують повторити пісню, доки інші в’язні віджиматимуться. Номер 416 не зламує іронія долі, що йому наказали співати пісню про свободу в гнітючій атмосфері примусу, де кожне повторення продовжує безглузді віджимання. Він клянеться не дати себе розчавити ані Арнетту, ані будь-якому іншому охоронцеві.
Не дуже зрозуміло, чому Арнетт виокремив його у такий спосіб. Можливо, це просто тактика, аби швидше взяти ув’язненого під контроль. Або щось в зовнішньому вигляді кістлявого й нікчемного 416-го провокувало педантичного і завжди добре вдягнутого охоронця.
«Тепер, коли ви вже налаштувалися на спів, 416-й співатиме про човен, решта лежатимуть на спинах із піднятими догори ногами. Співай голосно, щоб улюбленець 5704-го — Річард Ніксон[92] — почув це, де б він, мать його, не був. Ноги вгору! Вище, ще! Послухаєм кілька разів, особливо наголоси останній рядок: “Бо життя — це сон”».
В’язень Габбі (7258), все ще здатний іронізувати, запитує, чи можна співати «бо життя в тюрмі — це сон». Ув’язнені буквально кричать цей рядок в пісні, на кожному слові їхні груди високо здіймаються. Життя тут стає ще дивнішим.
ПОВЕРНЕННЯ ТЕЛЕОПЕРАТОРА
У другій половині дня до нас завітав телеоператор з місцевого телеканалу KRON у Сан-Франциско. Його направили зробити короткий огляд як продовження недільного запису, що викликав певне зацікавлення. Я обмежив його зйомкою лише через наше вікно спостереження і розмовою про перебіг дослідження тільки з начальником і зі мною. Я не хотів, щоб стороннє втручання збило динаміку, яка вже сформувалася між охоронцями і в’язнями. Через безліч нагальних справ я так і не зміг подивитися ввечері програму з матеріалом про нас[93].
ПРОЩАВАЙ, ДЕННА ЗМІНО, ДОБРОГО ВЕЧОРА, НІЧНА
«Час готуватися до недільної служби», — каже Арнетт ув’язненим, хоча сьогодні лише середа. «Усі стають у коло і тримаються за руки ніби це релігійна церемонія. Кажи: “Привіт, 416-й, я твій приятель 5704-й”. І так кожен вітатиме того, хто поруч».
Вони продовжують вітатися по колу, що виглядає як дуже ніжна церемонія. Мене здивувало, що Арнетт придумав такий чуттєвий спільний обряд. Але далі він псує дійство, наказавши всім танцювати по колу, співаючи «Ring Around the Rosy»[94], а 416-му стояти в центрі цього кола ганьби.
Перед завершенням зміни Арнетт розпочинає ще одну перекличку, в якій диригування співом бере на себе Джон Лендрі. Це перша перекличка 416-го, і він крутить головою, не вірячи, як іншим вдається виконувати в унісон усі команди. Арнетт й далі дегуманізує в’язнів, аж до останньої хвилини своєї зміни.
«Усе, набридли, вертайтеся у свої клітки. Приберіть у камерах, щоб відвідувачів не знудило від побаченого». Він виходить, насвистуючи «Amazing Grace». На прощання видає: «До завтра, чуваки. До завтра, фани мої».
Лендрі й свої п’ять копійок додає: «Подякуйте своїм наглядачам за проведений разом час сьогодні». Ті неохоче тягнуть: «Спасибі, панове наглядачі». Джон Лендрі не приймає такої «гівняної подяки» і змушує їх кричати голосніше, крокуючи з Двору разом з Маркусом і Арнеттом. Щойно вони щезають, одразу входить нічна зміна — показний «Джон Уейн» і його нетерпляча команда.
Новий в’язень, 416-й, згодом розповів нам про свій страх перед охоронцями:
Мене лякала кожна нова зміна охоронців. Першого ж вечора я зрозумів, що зробив дурницю, зголосившись на це дослідження. Моїм найвищим пріоритетом стало якнайшвидше вийти. І ви так вчинили б у тюрмі, якби мали хоча б туманну надію. Це була справжня в’язниця, якою керували психологи, а не держава. Я вирішив кинути виклик, оголосивши голодування, відмовитися їсти будь-що, щоб захворіти, і тоді їм доведеться звільнити 416-го. Таким був план, якого я дотримувався, не зважаючи на наслідки[95].
92
Річард Ніксон (1913-1994)—37-й президент Сполучених Штатів Америки.—Прим. ред.
93
Заради цікавості додам, що обговорювані мною в цій передачі питання дегуманізації в’язнів і влади охоронців бачив адвокат відомого ув’язненого темношкірого політика-радикала Джорджа Джексона. Я отримав від нього листа в суботу пополудні (21 серпня 1971 року), в якому мене запросили стати експертом захисту в процесі, де Джексона звинувачено у вбивстві охоронця за справою Братів із тюрми Соледад. Він хотів, щоб я поспілкувався з його клієнтом, що перебував неподалік, в одиночці Санквентинської в’язниці, яку іронічно називали «Центр максимального виправлення» (можливо, запозичення з роману Джорджа Орвелла «1984»). На жаль, я не зміг цього зробити, бо тієї суботи Джексона вбили під час буцімто втечі з в’язниці. Проте я брав активну участь як експерт у різних справах згодом. В одній з них Федеральний суд назвав Центр виправлення місцем «жорстоких і ненормальних покарань». Крім того, я був експертом на другому слуханні, яке стало відомим як процес про змову з метою вбивства Санквентинської шістки. Слухання відбувалося в елегантній будівлі суду округу Меріленд, спроектованій Френком Ллойдом Райтом, що представляло майже комічний контраст із будівлями Центру виправлення.
94
Дитяча хороводна гра. —Прим. ред.
95
Фінальне інтерв’ю в’язня.