ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Барден розуміє, що дотримуючись високих моральних стандартів, «Сержант» стає занадто впливовим в очах інших в’язнів. Він спритно перевертає ситуацію: «Ніхто не хоче, щоб ти тут лажав, 2093-й. Тому краще давай на підлогу».
Він змушує «Сержанта» лягти долілиць із широко розставленими руками.
«Тепер, з цієї позиції, кілька разів відіжмися».
Гельманн приєднується: «5704-й, сядь йому на спину».
«Сержант» такий сильний, що навіть тепер здатен відтискатися.
«Не допомагай йому. 5486-й, теж сідай на нього, обличчям в інший бік». Той сумнівається. «Давай, сідай йому на спину, вже!». 5486-й підкоряється.
Охоронці змушують «Сержанта» віджиматися із двома в’язнями, 5486-м та 5704-м, на спині. «Сержант» вкладає всю свою силу і гордість, стараючись завершити віджимання. Він напружується, щоб піднятися з підлоги, але потім завалюється під вагою свого людського тягаря. Диявольський дует регоче, насміхаючись із «Сержанта». Проте їм не вдалося достатньо його принизити, та ще й запеклий опір 416-го проти сосисок під’юджує охоронців. Гельманн виголошує: «Я просто не розумію таких речей, як ці твої сосиски, 416-й. Не розумію. Як?! У нас було так багато перекличок й інших гарних моментів, нам уже все добре вдавалося, а сьогодні ми просто все пересрали? Чому так?».
Поки Гельманн шукає просту відповідь, Барден тихо розмовляє з 416-м про сосиски, випробовуючи інакшу, ненав’язливу тактику: «Які вони на смак? Мммм. Я впевнений, тобі б сподобалися, якби ти попробував».
Гельманн повторює своє питання голосніше, раптом хтось його не почув. «Чому в нас було так багато чудових перекличок, а сьогодні ви стараєтеся все пересрати?»
Гельманн іде вздовж шеренги, очікуючи відповіді, 7258-й каже: «Не знаю, може, ми просто гівнюки, пане наглядачу».
«Сержант» відповідає: «Справді не знаю, пане наглядачу».
Гельманн бачить іще один шанс повернути колишні перемоги над «Сержантом»: «Це ти гівнюк?»
«Як скажете, пане наглядачу».
«Як я скажу? Я хочу, щоб ти це сказав».
«Сержант» непорушний: «Мені прикро, пане наглядач, але я відмовляюся вживати такі слова. Не можу цього сказати».
Встряє Барден: «Щойно ти казав, що не можеш говорити такі речі іншим людям, 2093-й. Але ж це зовсім інше. А собі ти можеш таке сказати?».
«Сержант» відповідає: «Я вважаю себе людиною, пане наглядач».
Барден: «Тобто ти для себе інша людина?».
«Сержант»: «Я казав, що не можу сказати такого іншій людині».
Барден: «І це включно з самим собою?».
«Сержант» відповідає врівноважено і ретельно формулює думки. Він ніби на університетських дебатах, а не жертва насильства в цій ситуації. «Заява спершу не включала мене, пане наглядачу. Я не подумав би заявити це собі. Причина в тому, що я б...». Він зітхає, далі починає щось бурмотіти і замовкає. Тепер він емоційно розбитий.
Гельманн: «Так це значить, що ти гівнюк, чи не так?»
«Сержант»: «Ні, пане...»
Гельманн: «Так, ти гівнюк!»
«Сержант»: «Як скажете, пане наглядачу».
Барден: «І про маму свою ти погано говорив би, ось що ти робив би, 2093-й».
Барден вочевидь хоче брати активну участь у дійстві, але Гельманн веде самостійну гру і не звертає уваги на ці слова.
Гельманн: «Хто ти? Хто? Ти гівнюк?»
«Сержант»: «Так, пане наглядачу».
Гельманн: «Чудово, тепер хочу це від тебе почути».
«Сержант»: «Вибачте, пане наглядачу, але я цього не скажу».
Гельманн: «Якого хрєна ти цього не скажеш?»
«Сержант»: «Бо я не вживаю лайливі слова».
Гельманн: «То чому ж ти приписав їхній зміст собі? Хто ти?»
«Сержант»: «Я буду всім, чим ви захочете, щоб я був, пане наглядачу».
Гельманн: «Якщо вже ти погоджуєшся з тим, що ти гівнюк, то просто скажи про це!».
«Сержант»: «Вибачте, пане наглядачу, але я не скажу цього».
Гельманн відчуває, що втратив ще один шанс, і повертається до техніки «розділяй і володарюй», яка виявилася такою ефективною раніше: «Що ж, чуваки, ви ж хочете добре сьогодні виспатися?».
Усі говорять: «Так, пане наглядачу!»
Гельманн: «Ну, мусимо трохи почекати, дозволимо 2093-му подумати, який він гівнюк, і, можливо, тоді він нам усім про це розкаже».
(Несподівана ця боротьба між найсильнішим і найспраглішим влади, з одного боку, охоронцем, а з іншого — досі найслухнянішим в’язнем, якого через це недолюблювали і в’язні й охоронці. Його навіть почали прозивати «Сержантом», бо вважали лишень примітивним військовим роботом. І тут він раптом доводить, що має ще одну чудову рису характеру — виявляється людиною принципів.)
«Сержант»: «Думаю, ви абсолютно правильно мене засуджуєте, пане наглядачу».