Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
На незвіданому шляху в пітьмі чигали небезпеки, ледь праворуч ухил — упадемо, пропадемо! Ледь ліворуч ухил — усе одно не встоїш!
Не дарма товариш Сталін так завзято боровся з різноманітними ухилами. Зокрема й право-лівацьким.
Радянський Союз упродовж семи десятків років свого існування перебував у становищі нестійкої рівноваги.
Приклад: після Другої світової війни у складі Радянського Союзу було шістнадцять союзних республік. Карело-Фінська Радянська Соціалістична республіка межувала з Фінляндією. Кордон величезної протяжності. Уся місцевість — дрімуча тайга, озера, кам’янисті порожисті річки, болота. Контролювати цю межу надзвичайно складно. Скориставшись таким щедрим подарунком природи, усе фінське населення помалу ушилося до Фінляндії. 16 липня 1956 року було ухвалено рішення знизити статус Карело-Фінської союзної республіки до автономної республіки, а з назви прибрати слово «фінська». Зменшення кількості союзних республік спричинило зміну Державного герба СРСР.
Були б інші кордони настільки ж зручними для втечі — не дорахувався б Радянський Союз ще багатьох своїх республік. Довелося б частіше змінювати радянський герб.
3
Такий самий процес відбувся у країнах, які стали нашими вимушеними союзниками внаслідок Другої світової війни.
Після війни Корею було розділено на Північну і Південну. Північна Корея взялася за будівництво світлого майбутнього. Південна Корея зберігала нормальну економічну систему. Зрозуміло, що люди, кинувши все, бігли з півночі на південь. Із цим треба було щось робити. Рішень усього тільки два.
Перше — відмовитися від будівництва світлого майбутнього в Північній Кореї. І тоді люди нікуди не втікали б.
Друге — поставити Південну Корею на правильний шлях. Зробити так, щоб вона не була заманливим прикладом для населення північних областей.
Ясна річ, товариш Сталін обрав другий варіант. Північна Корея почала війну проти Південної для того, щоб і їй теж забезпечити щасливе життя.
І Німеччина розділена на дві частини. У Східній Німеччині — будівництво щасливого життя за нашими зразками. Тому з вересня 1950 року до жовтня 1955 року зі Східної Німеччи-ни до Західної втекло 1 мільйон 219 тисяч осіб. Починаючи з весни 1955 року, кількість утікачів щомісячно стала стрімко збільшуватися.
Карело-Фінська радянська соціалістична республіка, Північна Корея, Східна Німеччина зіткнулися з проблемами тому, що існувала можливість утікати не на чужину: фіни переходили до Фінляндії, німці — до Німеччини, корейці — до Кореї.
Усіх інших стримувала та сумна обставина, що йти треба було не просто в невідомість, кинувши все, а ще й на чужину, до чужої країни. Однак, якщо люди не тікали, це ще не свідчить, що вони пристрасно прагнули будувати світле майбутнє.
Тому вожді, які стали до влади у Кремлі після Сталіна, мали вирішувати питання про те, що ж робити? Рішення слід було ухвалювати негайно.
І рішень так само було тільки два.
Або відмовитися від будівництва світлого майбутнього.
Або насильно тягнути за собою все людство для того, щоб приклад інших країн і народів не спокушав наших людей, не змушував їх порівнювати своє щасливе життя із життям пригноблених пролетарів у сусідніх країнах.
На самому верху кремлівського керівництва позиції розділилися на діаметрально протилежні.
Берія і Маленков: «Ми потроху відгрібаємо від ідеї будівництва світлого майбутнього, повертаємося до кола нормальних держав, припиняючи експерименти над власним народом».
Булганін і Хрущов: «Ми продовжуємо шлях до комунізму».
Куди ми прийшли б, якби пішли шляхом Берії та Маленкова, кожен може побачити на прикладі Китаю. Відстала злиденна країна, не відмовляючись від червоного прапора, потроху вирулила на шлях економічної свободи. І перетворилася на економічну, політичну й військову наддержаву. Це саме той шлях, на який після Сталіна намагалися спрямувати Радянський Союз Берія та Маленков.
А куди ми прийшли шляхом Булганіна та Хрущова — кожен може бачити, кинувши погляд довкола себе. Ми прийшли до розпаду Радянського Союзу, вимирання народу.
4
Становище Радянського Союзу протягом усієї його історії часто порівнюють зі становищем сміливця, який без страховки йде по тросу, натягнутому над Ніагарським водоспадом.