Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Та навіть цей приклад в їхні голови втовкмачити не вдалося.
Не тільки американські експерти не розуміли сутності соціалізму. Знаходилися окремі товариші у нас. Такий собі Юрій Володимирович Андропов — генерал армії, Герой Соціалістичної Праці, кавалер чотирьох орденів Леніна, був головою КДБ, потім обійняв посаду Генерального секретаря ЦК КПРС. А з економікою в нас на той час (утім, як і завжди) чомусь було не дуже. І вирішив товариш Андропов з проблемами економіки розібратися. Поставив він запитання дуже мудрим ученим товаришам: «То скільки ж у Радянському Союзі реально коштує тонна сталі?».
Запитання вбивче, запитання на засипку.
Розумна людина таке запитання ставити не стала б. Але товариш Андропов видатними розумовими здібностями не вирізнявся. Тому вирішив з’ясувати.
Зібралася конференція академіків і докторів економічних наук. Сперечалися, лаялися, але вирішення не знайшли.
Бо рішення немає.
Радянському громадянину тонна сталі не потрібна. Він її купувати не буде. Десятки, сотні, тисячі й мільйони тонн сталі державні підприємства за рознарядкою Держплану отримували від державних підприємств. Це та сама ситуація, що і з перекиданням мотострілецької дивізії з точки А в точку Б.
Можна обчислити, скільки треба вагонів і локомотивів, на скільки днів, скільки буде потрібно витратити електроенергії та дизельного пального. Проте вартість перекидання дивізії визначити не можна.
Вартість того, що не продається, того, що перекладається з однієї державної кишені до іншої, визначити неможливо. Можна тільки обчислити матеріальні витрати та витрати людської праці: щоб зварити тонну сталі, треба мати стільки-то руди, витратити стільки-то тонн коксу, стільки-то тонн води, витратити стільки-то електроенергії, стільки-то додати в розплавлену масу інших металів, потрібно використовувати працю такого числа людей такої-то кваліфікації на стільки-то годин.
Економіка соціалізму офіційно називалася витратною економікою. Так у підручниках політекономії й писали.
Вожді, починаючи з Леніна, закликали бюрократів усіх рівнів і рангів бути ощадливими. Товариш Сталін тих, хто не економив, оголошував шкідниками й розстрілював. Товариш Хрущов гнав із високих постів. Товариш Брежнєв на XXVI з’їзді КПРС читав по складах те, що склали референти: «Еко-но-мі-ка має бути еко-ном-ною!».
Зал, стримуючи позіхання, звично плескав у долоні.
Але витратна економіка економною бути не може за своєю сутністю. Вона не може бути економною, коли навіть офіційно вважається витратною.
Витратна економіка — це взагалі не економіка.
Ось чому в економічному змаганні з нормальним людським суспільством соціалізм програє завжди, програє неминуче й закономірно.
Ось чому Радянський Союз був від початку приречений на економічне відставання та поразку.
Ось чому він був не здатний співіснувати поруч із нормальними державами.
Ось чому перед Радянським Союзом, як перед витязем на роздоріжжі, відкривалося три шляхи:
відмовитися від соціалізму та повернутися на нормальний шлях розвитку;
програти економічне змагання й перетворитися на сировинну колонію розвинених країн;
у будь-який спосіб підірвати економіку конкурентів аж до розгрому їхніх армій, захопити їхні території та встановити такі самі порядки, які встановлені у нас.
Відмовлятися від соціалізму наші вожді не бажали. У цьому випадку вони втрачали владу. Залишалося сподіватися тільки на розгром супостата.
Перемога над нормальним людським суспільством, як ми щойно з’ясували, не могла бути економічною, вона могла бути тільки військовою.
Ось чому Радянський Союз збудував більше атомних підводних човнів, ніж усі інші країни світу разом узяті.
Ось чому Радянський Союз збудував більше танків, ніж усі інші країни разом узяті.
Ось чому Радянський Союз мав більше повітряно-десантних дивізій, ніж усі інші країни світу разом узяті.
Ось чому Радянський Союз задушив сам себе непомірною вагою власної зброї.
Розділ 19
1
25 січня 1955 року в Кремлі відкрився пленум ЦК КПРС. Порядок денний: «Про збільшення виробництва продукції тваринництва».