Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
Слава про великого полководця українського (руського) князя Костянтина Івановича Острозького (Галицького) та його гучні перемоги зберігалась довгі роки. Вона оспівана в поемі С. Пекаліда «Про Острозьку війну…», де про князя сказано:
«…Ось Костянтин, що Олімп нам послав його, військом звитяжним
Славу дідів відновив і колишні батьківські мистецтва.
Воїн який він і скільки здобув перемог він славетних,
Свідчить про це його слава, що скрізь розійшлася в народі,
І Борисфен-ріка, що усіма управляє ріками,
І Березина, ріка повноводна: ходив він в походи
На ворогів, щоб помститись стократно Московській державі.
Скільки разів він блискучий свій меч змочив кров’ю, то скаже
Ось Ольшаниця, а знов про відвагу хороброго серця
Свідчать розкидані трупи ворожі по нивах широких…»
І наостанок скажемо кілька слів про заслуги К.І. Острозького перед православною церквою. Вони — неоцінимі.
«Зокрема, двічі — після смерті митрополита Йосифа II Солтана (1521) і Йосифа III (1528) — Костянтин Іванович отримував великокняжі листи на право опіки над Київською митрополією до виборів нового ієрарха, а 1511 р. внаслідок його клопотання було проголошено привілей на підтвердження стародавнього права київських митрополитів і православних єпископів на автономний церковний суд та адміністративне управління без втручання світської влади» [65, с. 74].
Він будував церкви, патронував православні монастирі, а головне — зламав указ польського короля 1413 року, що найважливіші посади у Великому Литовсько-Руському князівстві могли займати тільки католики.
«До самої смерті він на посту гетьмана очолював русько-литовські збройні сили. 1511 р. князь отримав посаду каштеляна столичного Віленського замку, а 1522 р. — троцького (тракайського) воєводи. Два останні пости вважалися найвищими в посадовій ієрархії Великого князівства» [65, с. 74].
Зазначимо, що в попередні роки ті посади посідав Василь (Красний) Острозький.
БУРЕМНІ РОКИ
Українська історична наука перебуває в шоковому стані. Наші історики досі не можуть уявити собі, що московити так підло їх ошукали, примусивши повірити у московські «доважки брехні» та пропагувати ті вигадки як справжню науку. Тому, коли ми прискіпливо вчитаємося у деякі сучасні українські академічні видання, то неодмінно побачимо, як московські старі потрактування не відповідають новим наведеним фактам. Але історики світу бояться руйнувати так звану «Історичну споруду», зведену ними за останні століття, хоча й розуміють її неадекватність сучасному світові. Скажіть, будь ласка, як можна пояснити, користуючись старими московськими догматами-постулатами, сучасне фашистське ставлення московитів до українців?
Розумного пояснення немає!
Якби ми вивчали не історичні московські міфи, а справжню історію східного сусіда, то знали би, що сучасна Московія походить із звичайного уламка Золотої Орди, зберігаючи за часів свого існування звички та ментальність далекої праматері. А від неї завжди можна очікувати агресивної поведінки. Все логічно мотивоване.
Автор уже багато років закликає переосмислити виклад історичного матеріалу в нашій історичній науці, та все залишається по-старому. Мені навіть пропонували прочитати лекцію на тему «Володимир Мономах та його золота доба». Для московської історії — це звичайна вигадана тема. Для української — це маразм. Та не дивуймося…
Український історик професор Леонід Махновець у своїй знаменитій праці «Літопис Руський» змушений був зазначити, що у російській історичній науці образ князя Володимира Мономаха дещо звеличений та прикрашений російським істориком Василем Татіщевим, бо згаданий князь був батьком нібито засновника Москви — Юрія Довгорукого. Отож, навколо нього повно брехні. Хоча б так звана — шапка Мономаха. Якщо добре вчитаємося в працю Леоніда Махновця, то побачимо, що то був звичайний київський князь зі всіма людськими недоліками…
За історичною наукою, згадаймо професора Михайла Грушевського, спадкоємцем Київської Русі стало Велике Галицько-Волинське князівство, засноване 1199 року Великим князем Романом Мстиславовичем — батьком знаменитого Данила Галицького.