Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга

Першою і основною своєю справою молодий та енергійний гетьман вважав організацію походів проти султанської Туреччини. Незважаючи на застережні заходи турків, запорожці 1600 р. вирвалися за Перекоп, 1609 р. спалили Ізмаїл, Килію, Білгород. Справді тріумфальним став похід козаків на Синоп 1614 р. Майже повністю було знищено місцевий гарнізон, захоплено запаси зброї та кораблі, визволено невільників. Перемогою увінчався й похід 80 козацьких чайок на Константинополь. 1615 р. вони досягли околиць столиці, спалили дві пристані й перелякали самого султана, який розважався на полюванні. У битві з ворожою ескадрою хоробрі козаки здобули кілька галер і навіть захопили в полон турецького воєначальника. Наступного року запорожці, очолені П(етром) Сагайдачним, здійснили успішний напад на один із найбільших невільницьких ринків Чорноморського узбережжя — Кафу, а згодом — на Трапезунд…» [65, с. 231–233].

Мені ж хотілося розповісти шановним читачам про прихований українською історичною наукою похід запорозьких козаків на чолі зі своїм гетьманом Петром Конашевичем (Сагайдачним) у 1618 році на Москву.

За свідченнями істориків, Петра Сагайдачного обрали гетьманом у 1616 році, хоча професор М.О. Максимович стверджував, що Сагайдачного (Конашевича) обрали 1598 року.

У столичному Києві славному гетьману встановлено пам’ятник та названо його ім’ям одну із вулиць. Світовий океан борознить флагман українського військово-морського флоту — ракетний крейсер «Гетьман Сагайдачний». Мені надзвичайно приємно говорити про останній факт ще й з тієї причини, що мій дядько Михайло Білінський був першим міністром Чорноморського флоту незалежної Української Держави. Аби не потрапити в полон до більшовиків, він застрелився 17 листопада 1921 року в бою під Базаром… Про гетьмана Конашевича український народ склав пісню, яку я запам’ятав з дитинства: