Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Чинним законодавством України на засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю покладається виконання чітко визначених у статті, що коментується, обов’язків. При цьому їх виконання передбачає як вчинення конкретних, зазначених у цій статті дій, так і утримання від певних дій, зокрема і тих, що встановлені у ч. 2 статті, що коментується, — виїзд за межі України без дозволу КВІ.
3. Поняття «вимоги вироку суду» дано у Коментарі до ст. 31 КВК України.
4. Вимоги КВІ щодо засудженого мають бути законними виходячи з того, що органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (ст. 19 Конституції України). При цьому вимога може бути усною або письмовою й такою, що не виходить за межі службових повноважень посадової особи КВІ. Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:
а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;
б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, а за відсутності цих умов — або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку;
в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;
г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
Відповідно до чинного законодавства України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, персонал КВІ належить до категорії службових осіб як представники влади.
5. Документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, яка має юридичне значення, шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, дискеті або іншому носії.
Офіційними є документи, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності, які посвідчують конкретні факти і події, що мають юридичне значення, складені належним чином за формою і мають необхідні реквізити (штамп, печатку, номер, дату, підпис). Приватні документи також можуть бути офіційними, якщо вони складені, наприклад, нотаріусом, або якщо вони передані громадянином для зберігання чи використання в державні, колективні чи приватні підприємства.
Посадові особи КВІ вправі вимагати від засуджених лише ті документи, що мають відношення до виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (паспорт або інший документ, що засвідчує особу, ліцензію, трудову книжку, посвідчення водія тощо). При цьому КВІ має видати засудженому довідку про отримання таких документів або інший встановлений нормативно-правовими актами документ (акт, тимчасове посвідчення тощо).
6. Повідомити — доводити щось до відома; розповідати про щось, сповіщати.
Враховуючи, що законодавець не визначив форми та способи повідомлення, яке зобов’язаний довести до відома КВІ засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, воно може бути різноманітним: усним чи письмовим; особисто чи через близьких родичів чи інших осіб, включаючи представників підприємств, організацій і установ, в яких працює засуджений; по телефону; поштою і т. ін. Разом з тим, повідомлення має бути своєчасним, тобто таким, щоб діяння (дія чи бездіяльність) засудженого не мали ознак злочину, передбаченого ст. 389 КК «Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі». Для забезпечення виконання вироку в цій частині КВІ вправі встановлювати строки для засуджених, протягом яких вони зобов’язані повідомляти цей орган виконання покарань про зміну місця роботи або проживання.
7. Виклик засудженого до КВІ може здійснюватись у будь-якій формі, враховуючи, що у законі не визначений чіткий порядок з цих питань (поштою, усно, особисто чи через інших осіб і т. ін.). Проте в разі виклику засудженої особи по письмовій повістці на її корінці робиться відмітка про її отримання, включаючи дату і час, а в інших випадках — працівником КВІ складається довідка про повідомлення засудженого про виклик до даного органу виконання покарань.
8. Про поважні причини неявки та їх зміст див. коментар до ст. 31 цього Кодексу.
У разі неявки засудженого до КВІ без поважних причин засуджений за письмовим поданням даного органу виконання покарань може бути підданий приводу через відповідні територіальні органи внутрішніх справ. Більш того, за порушення порядку та умов відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.