Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
14. Розшук — заходи, спрямовані на знайдення, виявлення когось або чогось. Порядок здійснення розшуку засуджених, позбавлених права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, передбачений статтями 138, 139 КПК, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» і в інших нормативно-правових актах.
15. Під невиконанням власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом вироку суду слід розуміти бездіяльність цих юридичних осіб чи посадових осіб, тобто таку пасивну форму поведінки цих суб’єктів, що полягає у невиконанні ними конкретної дії (дій), які вони повинні були і могли вчинити в даних конкретних умовах.
16. Враховуючи, що безпосередній нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України «Про прокуратуру», матеріали про притягнення винних у невиконанні вироку суду осіб щодо засуджених, позбавлених права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, направляються по територіальності цим посадовим особам прокуратури (див. коментар до ст. 22 КВК).
До таких матеріалів належать: подання КВІ, акти (див. коментар до ст. 30 КВК), пояснення засуджених, посадових осіб підприємства, організації, установи або уповноважених ними органів та ін.
Відповідно до чинного законодавства України винні у вчиненні зазначених правопорушень фізичні особи притягуються до різноманітних видів юридичної відповідальності, включаючи кримінальну (ст. 367 КК «Службова недбалість» та ін.).
Стаття 32. Обов'язки власника підприємства,установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засудженого зобов’язаний:
не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду звільнити засудженого з посади, яку він займає, або від того виду професійної діяльності, права на яку він позбавлений, внести до трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади він позбавлений права обіймати або яким видом професійної діяльності він позбавлений права займатися, та повідомити кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимог вироку;
за вимогою кримінально-виконавчої інспекції надавати їй документи, пов’язані з виконанням покарання.
1. Про зміст термінів «власність», «підприємство», «установа», «організація», «уповноважений орган» див. коментар до ст. 31 КВК України.
2. Види підприємств, установ і організацій зазначені у Господарському (статті 74—78 та ін.) та Цивільному (підрозділ 2. Юридична особа) кодексах України, інших нормативно-правових актах.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Конституції України, всі суб’єкти права власності рівні перед законом. У статті, що коментується, це означає, що власники підприємств, установ, організацій та їх уповноважених органів усіх форм власності мають однакові зобов’язання щодо виконання вироків судів відносно засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
3. Обов’язок — це те, чого треба безпосередньо дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління; певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності та ін., що визначаються відповідним знанням, посадою тощо.
У юридичному розумінні «обов’язок» — це вид і міра належної поведінки суб’єкта права, що забезпечується можливістю державного примусу.
До основних форм юридичного обов’язку належать:
а) утримання від заборонених дій, що суперечать інтересам інших (пасивна поведінка);
б) здійснення конкретних дій (активна поведінка);