Пророчиця
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-617-538-036-9
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Пророчиця». Краткое содержание книги:
— Ми не думали, що за нею слід стежити, — почав Геннадій, щойно Горілий переступив поріг квартири, вже перетвореної на штаб-квартиру.
— Ви разом не думали? На дві голови?
— Я не думав, — поправився хлопець.
— У тебе вища освіта є?
— Ну, є…
— Ти, коли вчився, теж не думав?
— А стежити за людьми або вміють, або не вміють, — встряв Анатолій. — Для таких випадків, хай тобі буде відомо, наш бос тримав цілу купу дармоїдів, ними Момот командував.
— Ви, значить, не дармоїди.
— В нас інше завдання, — Анатолій говорив це з помітною гордістю. — Ти знаєш, що таке аналіз?
— Я знаю, що таке аналізи, — відрубав Горілий. — І ви, пацани, поводитеся зараз, як два аналізи! Вчора якось іще рулили, Гена мені взагалі допоміг звести деякі думки докупи. Який у вас аналіз? Взагалі — яким хріном ви в тому банку займаєтеся?
— Служба безпеки, — пояснив Геннадій. — Тільки є безпека фізична, це коли треба когось не пустити чи там охороняти…
— Або по боржниках ходити, — вставив Горілий.
— Або так, — охоче погодився Геннадій. — Є ще інша безпека — фінансова. Аналізуються різні ризики, вивчається становище конкурентів, їхні методи, різні там ноу-хау, якими вони збираються відбивати клієнтів. Довго пояснювати…
— Та ясно, ясно. В банку, як у будь-якій службі безпеки: є бійці, а є еліта. Ви, значить, еліта. Тепер виконуєте не властиві вам функції. Нехай, — Горілий сів на диван, витяг із кишені вкрадену чашку. — І збираєте різну інформацію. Як — мене не повинно гребти, правильно? Тоді я не хочу знати, як ви це зробите, але ось — чашечку старанно мацала та подруга, за якою ви не потрудилися простежити. Я хочу, аби «пальчики» з цього посуду змалювали, а отриманий результат пропустили через міліцейську базу даних. Треба ж якось спробувати встановити особу подруги Демона. Запитання?
Анатолій підійшов, нахилився, аби взяти чашку. Та Геннадій зупинив його, сходив на кухню, приніс звідти кульочок, у який Сергій загорнув хліб, аби не черствів, охайно запакував туди речовий доказ, пояснив радше колезі, ніж Горілому:
— В кіно бачив.
— Оскільки нічого не питаєте, значить, завдання ясне, — задоволено кивнув Сергій. — Давайте, вперед. Мені знову нема чого робити.
Анатолій витяг із внутрішньої кишені піджака складений учетверо аркуш, простягнув Горілому.
— Це що?
— Робота. Шеф склав список прізвищ, ти ж сам казав.
Сергій розгорнув папірець. Прізвища були набрані на комп’ютері та являли собою, власне, самі тільки прізвища, без імен і по-батькові. Навіть без посад — просто перелік безликих пронумерованих прізвищ тих, кого Павло Нікітин вважав своїми ворогами або — навпаки — тих, хто, як думав банкір, вважав своїм ворогом його.
Вісім.
У масштабах Конотопа — чимало. Якщо врахувати, що це був перелік справді сильних міста сього. Один із цих вісьмох міг виявитися Демоном.
— Адамов, Мокренко, Габунія, Барвистий, Шульга, Харитоненко, Сипливець, Фітман, — прочитавши перелік уголос, Сергій звів очі на Крутя й Вертя. — Мені це нічого не говорить. Хіба Габунія… Реваз, у якого нічний клуб?
— Був колись. Тепер зачинили, там же казино працювало, а гральний бізнес всюди прикрили. Він збитків зазнав, просив у шефа виручити грішми, аби розкрутитися. Ми прорахували ризики, — не без гордості зізнався Геннадій. — Порадили шефові в це не лізти.
— Ага, і тепер Габунія — в чорному списку… Так, ладно, мужчини. Це для мене не інформація для роздумів. Притараньте сюди хоча б ноутбук, спробую пошукати… А ще краще — підготуйте, аналітики, на кожного кандидата в Демони аналітичну довідку. Тоді й побалакаємо.
Горілий вирішив поки що нікому не казати, як пророчиця Олеся намагалася ненав’язливо виперти його з міста. Так чи йнак, Демон уже напевне знає про його, Сергія Горілого, інтерес до цієї справи. І, видко, сприймає його всерйоз, що не може не тішити самолюбства й не підтверджувати: він рухається в правильному напрямку.
Хоча Горілий, признатися, рухався навмання. Сам не знаючи, куди його заведуть пошуки.
І ще одне: він гнав від себе думку, що пророцтво Олесі може бути не пов’язане напряму з підступами Демона. Тобто може виявитися правдивим, як правдивими були два попередні. Гнав — але думка все одно поверталася.
До вечора знову нічого не сталося.