Любомир Гузар. Хочу бути Людиною
- Автор: Щоткіна Катерина
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-883-8
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Любомир Гузар. Хочу бути Людиною». Краткое содержание книги:
Цей стан суспільства Блаженніший Любомир пропустив через себе. Через багато років після повернення в Україну, після того, як мрія стала дійсністю (і мрія про державну незалежність, і мрія про власну церкву на власній землі), він сумно говорить про те, що «так і залишився чужим». Так і не знайшов кола людей, у якому міг би комфортно спілкуватися. Іноді він пов’язує це з віком: йому б хотілося спілкуватися з ровесниками, у яких схожий багаж досвіду та проблеми. Але частіше він відверто говорить про те, що «не вписався». Тут не спілкуються так, як спілкуються люди у світі, який його виховав.
«Хвороби» суспільства і необхідність «лікування» — основна тема звернень і бесід Гузара після його відходу з поста Верховного архієпископа. Власне, це і було, можливо, його метою — вийти з влади, щоб узятися за дещо інші речі. Щось було в його відході від героїв братів Стругацьких, які йшли з «переднього краю прогресу», із космосу, щоб зайнятися найважливішим, яке завжди «залишається на Землі» — вихованням Справжніх Людей. Радянська культура, яка втратила почуття норми, моралі, авторитету, творчістю найкращих своїх представників «кричала» про необхідність Вчителя і Людини. Любомир Гузар покинув владу, щоб говорити з людьми. Адже між народом і владою в нашій пострадянській традиції — прірва, що виключає довіру або порозуміння, а йому було дуже важливо, щоб його почули.
Незабаром після відходу з посади Верховного архієпископа Любомир Гузар збирає навколо себе групу людей, яких дещо незграбно називають «моральними авторитетами» — групу «Першого грудня». Незграбно це з кількох причин: починаючи з чисто граматичної (слово «авторитет» не дуже гармонійно звучить у множині) і закінчуючи тим, що до «авторитетів» у нас специфічне ставлення — нам їх переважно нав’язували. Від слова «авторитет» завжди віяло комсомольськими зборами або криміналом. Людей, чия думка була для нас важливою, ми воліли визначати за допомогою інших слів і понять.
Кожен із представників ініціативної групи «Першого грудня» дійсно є авторитетом у своїй галузі. Усі вони чогось досягли, щось пережили і в чомусь відбулися. Ці люди представляють собою свого роду «історії інтелігентського успіху». Кожен із них відомий і має певну популярність, але зібрати їх разом, злити їхні голоси в єдиний хор зміг саме Гузар. Вони визнають, що після всіх партій, комісій, президій, до яких їх запрошували, затягували, заманювали і після яких часом дуже хотілося помити руки, запрошення в чергову «групу» спочатку не викликало особливого ентузіазму. І тільки один аргумент мав ефект — авторитет Любомира Гузара. Його ім’я було гарантією того, що це не перетвориться на маніпуляцію і не буде марною тратою часу.
У тому, що Гузар звернувся до інтелігенції, немає нічого дивного, але є своєрідна іронія: інтелігенція за радянських часів була дискредитована, і не те щоб цілком незаслужено. Та Гузар — нерадянська людина, для нього «інтелігент» — це особистість із високими моральною планкою та освітнім рівнем. Людина, яка не лише рефлексує, крає собі серце «проклятими питаннями», але діє.
Характерно, що ця група була створена в найпохмуріший «міжреволюційний» час, коли відверто насувався період реакції. Люди, що зібралися під брендом «Першого грудня», мали таку вагу в суспільстві і таку внутрішню силу, що вважалися майже недосяжними (принаймні для прямих репресій). Вони взяли на себе сміливість говорити від імені Світла перед мороком, що насувався. Не «від імені бідних» або «на захист беззахисних» — але від імені здорового глузду й на захист правди, тим самим ніби стверджуючи її наявність і «невідносність». Стверджуючи її як базову систему координат, у яких людина може зберігати свою гідність.
За кілька років по тому Гузара запитали під час інтерв’ю, чи не стала група «Першого грудня» саме тим «палієм» Революції гідності. Він ухильно відповів, що вони тільки «готували ґрунт» для змін у суспільстві. Змін у людях.