Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Немає.
— Який-небудь сейф?
— Немає… в усякому разі, я не бачу.
— Гаразд. Не квапся. Пройди всю квартиру, метр за метром. Мортенссон повідомляє, що Блумквіст як і раніше в редакції. Сподіваюся, ти в рукавичках?
— Авжеж.
Маркусу Ерландеру вдалося поговорити з Аннікою Джанніні, лише коли вони обоє відірвалися від мобільних телефонів. Він зайшов у палату, простягнув їй руку і назвався. Потім привітався з Лісбет Саландер і запитав, як вона почувається. Лісбет Саландер не відповіла. Тоді він знову звернувся до Анніки Джанніні.
— Мені необхідно поставити вам кілька питань.
— Зрозуміло.
— Ви можете розповісти, що сталося?
Анніка Джанніні описала, що їй довелося пережити і свої дії до того моменту, як вона разом з Лісбет Саландер забарикадувалась у вбиральні. В Ерландера зробився задумливий вигляд. Він покосився на Лісбет Саландер, а потім знову на її адвоката.
— Значить, ви гадаєте, що він підходив до цієї кімнати.
— Я чула, як він намагався натиснути на ручку дверей.
— Ви в цьому впевнені? Коли ти зляканий і схвильований, легко уявити собі різні речі.
— Я його чула. Він мене бачив і спрямовував на мене пістолет.
— Думаєте, він намагався вбити і вас?
— Не знаю. Я сховала голову і заблокувала двері.
— Це було розумно. А ще розумніше те, що ви перенесли свою клієнтку до вбиральні. Двері палати такі тонкі, що, якби він почав стріляти, кулі, напевне, пройшли б наскрізь. Я намагаюся зрозуміти, нападав він особисто на вас чи просто зреагував на те, що ви на нього дивилися. Ви опинилися до нього ближче за всіх.
— Правильно.
— Вам здалося, що він вас знає або, можливо, раптом упізнав?
— Ні, навряд чи.
— Можливо, він упізнав вас із газет? Адже вас цитували у зв’язку з низкою гучних справ.
— Можливо. На це питання я відповісти не можу.
— А ви його раніше ніколи не бачили?
— Я бачила його в ліфті, коли піднімалася сюди.
— Он як! Ви з ним розмовляли?
— Ні. Я затримала на ньому погляд, можливо, на півсекунди. У нього в одній руці був букет квітів, а в другій — портфель.
— Ви зустрічалися з ним поглядом?
— Ні. Він дивився прямо перед собою.
— Він зайшов у ліфт першим чи після вас?
Анніка задумалася.
— Ми зайшли більш-менш одночасно.
— У нього був розгублений вигляд чи…
— Ні. Він тихо стояв, тримаючи квіти.
— Що сталося потім?
— Я вийшла з ліфта. Він теж відразу вийшов, і я пішла відвідувати клієнтку.
— Ви пройшли прямо сюди?
— Так… ні. Тобто спочатку я підійшла до чергової і показала посвідчення. Адже прокурор заборонив пускати до моєї клієнтки відвідувачів.
— Де в цей момент був той чоловік?
Анніка Джанніні повагалася.
— Я не впевнена. Думаю, він підійшов слідом за мною. Так, стривайте… З ліфта він вийшов першим, але зупинився і потримав мені двері. Не можу присягнутися, але думаю, що він теж пішов до чергової. Просто я виявилася швидшою.
«Ввічливий пенсіонер-убивця», — подумав Ерландер.
— Так, він підійшов до столу чергової, — підтвердив він. — Він поговорив із сестрою і передав квіти. Але ви цього, отже, не бачили?
— Ні. Нічого такого я не пам’ятаю.
Маркус Ерландер надовго задумався, але так і не придумав, що б іще запитати. Йому не давала спокою якась неясна думка. Подібне йому доводилося вже відчувати раніше, і він навчився витлумачувати його як якийсь дзвінок від інтуїції.
Вбивцею виявився сімдесятивосьмилітній Еверт Гульберґ, колишній ревізор, який, можливо, ще консультував фірми з податкових питань. Людина похилого віку. СЕПО щойно почало відносно нього попереднє слідство, оскільки він виявився психом, що розсилав листи з погрозами різним відомим особам.
З досвіду роботи в поліції Ерландер знав, що на світі безліч психів — людей, одержимих хворобливими ідеями, які переслідують знаменитостей, добиваються їх кохання і навіть селяться в лісі біля їхніх будинків. А якщо кохання не знаходить відгуку, воно може швидко перейти в непримиренну ненависть. Йому траплялися ненормальні, що приїздили з Німеччини та Італії, щоб виявити увагу молодій співачці з популярної поп-групи, а потім скаженіли через те, що їй не хотілося відразу ж відповідати їм взаємністю. Він бачив палких борців з властями, які дуже агресивно реагували на скоєні несправедливості, реальні та уявні. Бували серед них і відверті психопати, і особи, одержимі «теорією змов», що бачили скрізь плоди діяльності таємних товариств, приховані від нормальних людей.