Тягар пристрастей людських

Наступного дня, прокинувшись, Кері побачив, що на вулиці дощить, й одразу ж подумав, що сьогодні ввечері погуляти в садку не вдасться. За сніданком він перебував у піднесеному настрої. Міс Вілкінсон передала через Мері-Енн, що у неї болить голова, і вона залишиться в ліжку. Лише ввечері жінка з блідим обличчям і в гарненькому тюрбані спустилася випити чаю, але до вечері цілком одужала і за столом була дуже привітною. Після молитви гостя повідомила, що одразу ляже спати і поцілувала місіс Кері, а потім повернулася до Філіпа.

— Господи милосердний, — скрикнула вона. — Я мало не поцілувала і вас теж.

— Чому б вам це не зробити? — поцікавився той.

Жінка засміялася і простягнула руку. Цього разу вона помітно стиснула його долоню.

Наступного дня на небі не було жодної хмаринки, а в садку панувала приємна свіжість після дощу. Філіп вирушив на пляж поплавати, а повернувшись, з’їв прекрасний обід. Увечері мали навідатися гості, аби пограти в теніс, і міс Вілкінсон вдягнула свою найкращу сукню. Вона точно знала, як саме носити своє вбрання, і Філіп не міг не помітити, якою елегантною здавалася жінка поруч із дияконовою дружиною і заміжньою донькою лікаря. Вона пришпилила до корсажа дві троянди й сиділа неподалік газону на садовому кріслі, ховаючись під червоною парасолькою; її обличчя в променях сонця було дуже симпатичним. Філіп любив теніс. Він добре подавав і через свою кульгавість тримався біля самої сітки, але попри клишоногість був швидким і рідко пропускав м’яч. Хлопець виграв усі сети й радів. Подали чай, і розпашілий та засапаний Філіп розлігся на землі біля ніг міс Вілкінсон.