Тягар пристрастей людських

— Мені не хотілося б, аби Філіп займався торгівлею, — казала вона.

— Ні, він мусить здобути професію, — підтримував дружину вікарій.

— Чому б йому не стати лікарем, як батько?

— Я ненавидітиму цю роботу, — відрубав Філіп.

Місіс Кері це не засмутило. Адвокатська діяльність теж відпадала, адже до Оксфорду хлопець не збирався, а в його родині вважалося, що для успішної роботи з клієнтурою потрібне наукове звання. Урешті-решт вирішили віддати його на навчання до юриста. Дядько з тіткою написали листа родинному правнику, Альбертові Ніксону, котрий разом із вікарієм був співрозпорядником майна покійного Генрі Кері, і поцікавилися, чи не візьме він до себе Філіпа. За кілька днів надійшла відповідь, що в адвоката немає вакансії, і йому взагалі не подобається вся їхня схема: юристів і так занадто багато, тож без грошей і зв’язків майже неможливо отримати посаду, вищу за секретаря-управителя. Однак чоловік порадив Філіпу стати аудитором. Ані вікарій, ані його дружина і гадки не мали, що це за професія, та й Філіп ніколи не чув, аби хтось працював аудитором, але потім адвокат надіслав ще одного листа, в якому пояснював, що зростання обсягів сучасного бізнесу та збільшення кількості компаній спричинили появу бухгалтерських фірм, які перевіряли документи і наводили лад у фінансових справах своїх клієнтів, якого так бракувало старомодним методам. Кілька років тому бухгалтери отримали королівський статус, і з того дня професія щороку ставала респектабельнішою, прибутковішою і важливішою. Так сталося, що у бухгалтерській фірмі, яка вже тридцять років вела справи Альберта Ніксона, звільнилося місце для учня, і вони готові за триста-чотириста фунтів узяти Філіпа. Половину цієї суми йому повернуть як заробітну платню за п’ять років навчання. Перспектива була не надто блискучою, але Філіп розумів, що мусить щось вирішити, а думка про життя в Лондоні переважила усі незначні сумніви. Блекстейблський вікарій написав містеру Ніксонові листа, аби дізнатися, чи ця професія гідна джентльмена. Адвокат відповів, що відколи з’явилася корпорація бухгалтерів, цією справою займаються люди, що вчилися у приватних школах і навіть університетах. До того ж, якщо Філіпу не сподобається робота і за рік він вирішить піти, Герберт Картер (так звали бухгалтера) поверне йому половину суми за навчання. Так і вирішили та домовилися, що Філіп вийде на роботу п’ятнадцятого вересня.