Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
Фандор і справді розмовляв незвично весело. Атож, хлопець був неплаксивої вдачі, але іноді, як і кожен поважний розум, він ставав більше скептиком, ніж оптимістом, і проймався не надіями, а страхом.
Жюв, щоб відповісти йому, на хвильку витягнув люльку, яку звичайно докурював. Хитнувши головою, повагом проказав:
— Фандоре, хоча це й не потішить Господа, але мушу тебе трохи засмутити. Знай, що наймудріше — ніколи не покладати особливих надій і не вибудовувати химери — так легше уникнеш розчарувань.
На таке напучення Фандор скривився.
— Та бачу, — згукнув він, — що ви все більше скочуєтесь до старого буркотуна… Чого це ви нарікаєте на життя, любий Жюве? Адже я кажу про цілком певне; насамперед Елен покращало, її вже не лихоманить, температура нормальна. Дроп запевнив, ніби ніяких ускладнень не буде… Хай йому біс! Невже я не маю права хоча б на дрібку надії!
Жюв знову похитав головою.
— Елен таки краще, але ж є Фантомас.
— То й що? До чого тут Фантомас?
— Власне, ні до чого, але, Фандоре, схоже, ти недооцінюєш нашого страшного ворога. Фантомас несподівано зник, тебе це тішить, а мене дуже непокоїть… Справа, яку люди називають справою жокея в масці, завершилася нищівною поразкою Фантомаса. Любий хлопчику, я не можу повірити, що Володар страху, Господар переляку, Геній злочину зник, присоромлений поразкою; його мовчанка, зізнаюсь, мене лякає. Ти кажеш, про нього нічого не чути… Воно так, але я не з тих, котрі вважають: нема новин, то й добре. Якщо Фантомас зачаївся, якщо він не прагне реваншу, значить, він замишля зло в пітьмі, готується до нової витівки. А тоді, страшний, як і завжди, зненацька постане перед нами, сіючи жах.
Жюв проказав це, навіть не перевівши духу, немов ті слова були добре виважені. Фандор споважнів, віддаючи належне Жювовій логіці. Атож, у справі жокея в масці Фантомас і справді зазнав нищівної поразки. Його не обрали президентом клубу, він мусив оплатити мільйонний програш із Максоном, і той одразу виїхав до Америки. Фантомас, якщо він і досі живий, — а гадати, ніби він загинув, не було жодних підстав, — зараз у тяжкому розпачі й ладен на все. «Мабуть, я рано радію», — подумав Фандор.
— Маєте рацію, Жюве, — погодився він. — Поки Фантомас живий, заспокоюватися годі. І я помилився, вважаючи перемогою нетривке затишшя. — Фандор помовчав, а тоді додав: — Жюве, крім усього, є ще й те, про що ми не подумали. Адже навряд, щоб Фантомас не знав про вибух Максонового фальшивого сейфа. Фантомас достеменно знає, що ви прагнули його смерті; знає і те, поза всяким сумнівом, що Елен поранено і її завезли до Дропа. Ладен присягтися, що коли все це зібрати докупи, то від Генія злочину нам слід сподіватися найстрашнішої помсти. — Фандор, доти серйозний, раптом перемінив тон: — Та годі! Зрештою, чхав я на те. Фантомаса я не боюся. Більше він нас не злякає, ми боротимемося з ним до кінця. А оскільки Елен нічого вже не загрожує і я спокійний за неї, то ладен на все.
Фандорова рішучість не здивувала Жюва. Інспектор надто добре знав свого товариша і не сумнівався в щирості його почувань. Він був певен, що у Фандорових словах нема й крихти вихваляння. Та і як не відчувати певності, коли й Жюв відчував те саме.
Боротися проти Фантомаса означає змагатися з ворогом чесних людей, з порушником закону, жорстоким злочинцем, катом, який прагнув, щоб на світі запанував страх; це означає виконувати свій обов'язок, а Жюв був із тих, хто завжди відчуває гостру потребу саме у виконанні обов'язку — хай жорстокого і страшного.
Жюв не всміхнувся на Фандорову заяву. Його обличчя й далі було поважне й заклопотане, отож щирий, як звикле, журналіст зауважив:
— Не хочу вас образити, Жюве, але, зажурені, ви схожі на президента республіки, що відкриває бенкет. Ви такі сумні, ніби міркуєте, як дати лад бюджетові, — одне слово, невеселі… Що сталося? Про що ви думали, перш ніж я ввійшов?
Жюв втомлено махнув рукою.
— Про що я думав? Та ні про що… Або, радше, про все…
Відповідь була непевна, і Жером Фандор спитав знову:
— Як гласить філософія, все й нічого — те саме, проте я не філософ. Отож, любий Жюве, для ясності запаліть хоч свічку. Що вас так коїть?
Цього разу, перш ніж відповісти, Жюв швидко перемінив позу. Він підвівся й заговорив, дивлячись Фандору у вічі:
— Друже, я тобі розповім, що робив учора. Але спершу про сьогоднішній ранок… У Палаці правосуддя я продивився судові справи, які розглядатиме наступна сесія суду. І там я побачив… Чи ви хоч знаєте, Фандоре, що через кілька днів розглядатимуть справу Фантомаса? Знаєте, що наприкінці тижня судитимуть Владіміра?