Нічний черговий

— Скандінави! — пирхнув критик, виражаючи цим своє презирство до північних народів.— Яке знущання над словом «соціалізм»! Чхати я хотів на таких соціалістів.

Фабіан зітхнув.

— З вами, Філіппе, дуже важко мати справу.

— У мене є власні погляди,— сказав Філіпп.— І соціалізм я визначаю по-своєму.

— Подобається нам це чи ні, але ми живемо в країнах, що мають свою історію, свої смаки, свої потреби...

— Чхати мені на країни, де люди дістають насолоду від такого г.., яке ми бачили сьогодні! — І Філіпп замовив ще два пива. В сорок років він буде схожий на пивне барило.

— Сьогодні ми з моїм молодим другом були в Луврі,— лагідно промовив Фабіан, вказуючи на мене.— А вчора я розважався тим, що відвідав Же де Пом. Там зібрано картини імпресіоністів.

— Мені не треба розповідати, які в Парижі музеї, мосьє,— холодно зауважив Філіпп.

— Вибачте,— сказав Фабіан.— А скажіть, будь ласка, вам не подобається те, що виставлено в цих музеях?

— Не все,— неохоче відповів Філіпп.— Там є й непогані речі.

— Гола натура, зображення людей в обіймах одне одного, мадонни з великими персами, богині, що обіцяють простим смертним різні види плотських утіх, прекрасні молоді хлопчики, напівроздягнені принцеси... Хіба вам усе це не подобається?

— Я не розумію, мосьє, до чого ви ведете,— мовив Філіпп, проливаючи пиво собі на бороду.

— Я маю на увазі,— пояснив Фабіан, демонструючи взірець терпіння і доброзичливості,— що на всіх стадіях розвитку нашої цивілізації митці різними засобами зображали об'єкти сексуального потягу — священного і мирського, піднесеного і ницого, всі види фантазії в цьому напрямку. Учора, наприклад, я, певно, вдесяте радо вивчав велике полотно Мане «Сніданок на траві», де дві чарівні дами лежать голі на траві, а двоє їхніх супутників з утіхою дивляться на них і...

— Я знаю цю картину,— мовив Філіпп, позіхнувши.— Говоріть далі.

— Звичайно ж,— задоволено промовив Фабіан,— мосье Мане не мав наміру переконувати глядачів, що нічого не сталося до моменту, зображеного на картині, і що нічого не станеться після цього. Отже, я дістаю враження, що ця делікатна ситуація мені знайома, що за нею стоїть... Ви відчуваєте, до чого йдеться?

— Я вас розумію,— тепер Філіпп уже говорив похмуро,— а не тільки відчуваю, до чого йдеться.

— Можливо,— сказав Фабіан,— якби Мане мав більше часу, він змалював би й те, що відбувалося до даного моменту спокою і після нього. І, певно, це не дуже відрізнялося б від сцен, які ми побачили сьогодні ввечері. Можна погодитись, що Надін не такий видатний діяч мистецтва, як Мане, а мила маленька Прісцілла не така безкінечно приваблива, як ті дами на полотні, але в будь-якому разі фільм Надін має в основі ту саму ідею, що й творіння Мане...

— Браво!— вигукнула Надін.— Він, до речі, завжди вимагає від мене любощів на природі. Не заперечуй цього, Філіппе. Пам'ятаєш, останнє літо в Бретані?