Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Ронвен здригнулася.
— Той чоловік потрапив до пекла?
— Якщо я не помилилася, то так. Майже до пекла — чи, радше, на його поріг, до підземного світу.
— І він там загинув?
— Коли не був чаклуном, то безумовно загинув. Лише чари здатні захистити від згубного впливу Тиндаяру. Під час Мор Деораху люди іноді потрапляли туди через утворені демонами тунелі, а вибратися назад вдавалося лише одиницям. Власне, саме тоді й виникли лайки на зразок „щоб ти провалився до Тиндаяру“ чи „бодай тебе в Тиндаяр“. Тож ти, Ронвен, з першого разу зазирнула дуже далеко в минуле — і це гарний знак, він свідчить про силу твого провидницького дару… До речі, скільки тобі років? Дванадцять?
— Так, пані. У середині раґвира буде тринадцять.
— Давно почалися місячні?
Ронвен ніяково зиркнула на Бренана, густо почервоніла і промимрила:
— Було одне… три дні тому закінчилося…
— О, ти не гаяла часу! Талант провидиці розкривається лише тоді, як дівчинка стає дівчиною, але це рідко буває вже після першого ж місячного. Тобі пощастило.
Ронвен похнюпилася.
— Де ж пак, пощастило! Краще б нічого не було. Коли я розповіла про своє видіння батькам, мама засмутилась, а тато сказав, що йому тільки цього бракувало. Мовляв, я й так… недолуга чаклунка, а тепер ще й битимусь у корчах, провіщатиму різні лиха, відлякуватиму людей… А це можна вилікувати, пані? Ну, пити якісь настоянки або носити амулети?
Ґвен обняла дівчинку за плечі.
— Провидництво не хвороба, Ронвен, від нього немає ліків. І взагалі, гріх нарікати на талант, яким обдарував тебе Див. Він дав тобі можливість особливим чином допомагати людям, сприяти вирішенню їхніх проблем, указувати їм на можливі ускладнення, про які вони навіть не підозрюють.
— Люди не люблять ворожок.
— Зате поважають їх, часто звертаються до них за порадою. От мине якийсь час, ти навчишся контролювати свій новий дар, вдаватися до нього усвідомлено, за бажанням, і тоді твій батько тільки радітиме. Мати в трактирі власну ворожку — це неабияк вигідно.
Ґвен ще трохи повтішала Ронвен, потім дівчинка схаменулася, що має багато роботи, подякувала за поради, вибачилася за завданий клопіт і побігла у своїх справах. Коли двері за нею зачинилися, Бренан сказав:
— А я думав, ти заговориш про вашу школу чаклунок.
У відповідь Ґвен похитала головою.
— Передовсім, не про вашу школу, а про нашу школу, — виправила вона. — Звикай думати про себе, як про частину Сестринства — і байдуже, що ти чоловік. А Ронвен… ні, вона заслабка для Абервенської школи. Звичайно, провидницькі здібності не залежать від чаклунської сили, вона цілком може стати гарною ворожкою, але в усьому іншому пастиме задніх. Ми ж відбираємо лише різнобічно обдарованих дівчат.
— Таких, як принцеса Фіннела, — невдоволено зауважив Бренан.
— Саме таких. Сильних, здібних, розумних… хай і вередливих. — Ґвен усміхнулась і простягнула йому руку, запрошуючи сісти поруч із нею. — І годі вже сердитися на ту Фіннелу. Ну, гаразд, трохи затрималась через неї Шайна, та це вже в минулому. Через кілька годин ви зустрінетесь.
Бренан сів на те місце, де раніше сиділа Ронвен і нерішуче промовив:
— Знаєш, Ґвен, я дедалі дужче хвилююся. Намагаюсь уявити нашу зустріч… і гублюся. Що мені робити, як правильно вчинити? Буду стриманим — Шайна вирішить, що я не радий їй. А викажу багато почуттів — подумає, що я прикидаюся.
— Не бійся, не подумає. Шайні подобається, коли люди щиро виказують свої почуття. І сама вона з ними не криється. Краще просто віддай їй ініціативу — а вона знає, що робити.
Розділ X
— Ох, Ейрін, просто не знаю, — промовила Шайна, вчергове поглянувши через ліве плече на вечірнє сонце, що невблаганно хилилося до обрію. — Так боюся все зіпсувати, чимось відштовхнути Бренана. Якщо буду стримана, він подумає, що я пихата відьма, якій начхати на наш кровний зв’язок. А як дам волю почуттям, він може вирішити, що цим я лише намагаюся загладити свою провину перед ним.
— Дурниці, — сказала Ейрін, якій було незвично бачити подругу такою розгубленою і збитою з пантелику. Попри присутність у їхньому товаристві двох відьом старшого віку, Етне та Мораґ, саме Шайна була для неї взірцем справжньої відьми — вольової, рішучої, цілеспрямованої, впевненої в собі жінки, яка твердо знає, чого хоче, завжди досягає свого і навіть власні недоліки вміє обертати на переваги. — Ти ні в чому перед ним не завинила, ви обоє стали жертвами обставин. Ти це знаєш, він це знає, це знають усі — і годі торочити про свою провину. А коли вже Бренан проїхав чотириста миль, щоб прискорити зустріч з тобою, то, гадаю, стриманість тут буде недоречна. Цим він показав своє ставлення до тебе — а тепер твоя черга. Обніми його, скажи все, що думаєш, що почуваєш, і я певна — він ще й розплачеться. Хлопці ж такі рюмси.