Первісна. Дорога на Тір Мінеган

— А чоловіка ти не впізнала? — запитав Бренан.

— Ні, я ніколи його не бачила… Хоч погано його роздивилася, та знаю це точно. Здається, він військовий — мав меча, був гарно вдягнений… Тільки не пригадаю, у що саме. Забула навіть, якого кольору був його костюм… — Вона зітхнула. — Я дуже злякалася.

Вислухавши її плутану розповідь, Бренан у задумі потер чоло.

— Правду кажучи, я мало в цьому тямлю. Та схоже, що в тебе справді було пророче видіння. Або ж яснобачення. — На ці слова дівчинка розгублено закліпала очима, і він пояснив: — Так називають видіння, спрямовані не в майбутнє, а в минуле чи теперішнє. Власне, це все, що я знаю. Мабуть, таки варто поговорити з Ґвен. — Він підвівся, радіючи з того, що знайшов гідний привід навідатися до неї. — Ходімо.

Ґвенина кімната межувала з Бренановою і була оздоблена так само гарно, навіть трохи розкішніше, а на шафці біля ліжка стояла велика ваза зі свіжими квітами. Сама Ґвен, закутана в довгий халат, сиділа перед невеликим столиком і якраз обідала. Коли ввійшов Бренан, вона зраділа і почала була говорити, що вже збиралась покликати його, та тут побачила Ронвен й замовкла, а на її обличчі з’явився запитливий вираз.

Бренан представив їй дівчинку і коротко пояснив суть справи. Ґвен дуже зацікавилася, пересіла з крісла на край ліжка, всадовила поруч Ронвен і стала її докладно розпитувати. Намагалася з’ясувати найдрібніші деталі з видіння дівчинки, проте відчутного успіху не досягла, хіба встановила, що чоловік точно мав закручені вуса, проте не мав бороди, і, найпевніше, був темноволосий.

Закінчивши із запитаннями, Ґвен утворила в повітрі плетиво для малювання й запропонувала зобразити того чоловіка. Картинка у Ронвен вийшла вкрай невиразною, майже схематичною і геть не годилася для впізнання, дарма що вона дуже старалася і виявила непоганий художній хист. Між іншим, сама Ґвен такого хисту не мала, тому щоразу відмовляла Бренанові, коли він просив намалювати для нього Шайнин портрет. Просто радила йому подивитися в дзеркало й уявити, якою б він був дівчиною.

— Ну, що ж, — нарешті сказала Ґвен. — Здається, ми більше нічого не зможемо прояснити. Наскільки я знаю, перші видіння завжди нечіткі і мало коли бувають зрозумілими. Я певна, що це було з минулого.

— Чому так гадаєш? — поцікавився Бренан.

— По-перше, майже всі провидиці починають з яснобачення і лише згодом отримують змогу зазирати в майбутнє. Бувають і винятки, проте Ронвен, на мою думку, бачила саме минуле. І можу побитися об заклад, щось із часів Мор Деораху, оскільки — і це по-друге — описана нею темрява дуже скидається на часто згадуваний у відьомських хроніках Тиндаяр, верхній рівень Ан Нувіну.