Втомлені гори

Я сьогодні проти вас ополчивсь, І щасливий тим, що жив Тарас. Що б ми знали про поля, про землю, Якби тільки друкували вас. І не вам, у кого білі руки, Хто боїться пилу й саранчі Говорить про хліборобські муки, Краще пий, поете, і мовчи. Тільки знай, що хліб – то скарб безцінний, Мало там романтики, прости. То безсонні ночі хліборобські Стеблами у полі проросли. 26.5.1976 р. НЕ ПНИСЬ Коли несеш свій хрест – не пнись, Однаково прийдеш кудись. 25.5.2003 р. ОЛІГАРХИ І СМІТТЯ В нас сміються з німців, І сміються з турків, Ніби ті дурненькі, Ну а ми святі, Але де знайдете Ви ще більших дурнів, Ніж у нас, пробачте, На моїй землі? Де, скажіть, знайдете Хоч в одній державі Пластикові пляшки Чи якісь кульки? А у нас всі ріки Ними перекриті, Що і не проїхать Вже і не пройти. А у нас, де глянеш, Так як гай – так смітник, Вить охота вовком – Свинство, де не глянь. Ну а олігархам – Їм на все начхати, Так ото й судіть ви, Хто ж насправді дрянь. 1.7.2009 р. СУСІДУ Я думав, що ти просто дурень, А ти до всього ще й нудний, Видно, в дитинстві падав з печі, І те, чим мислять, – все відбив. Видно, тебе добру не вчили, А тільки стукать й ображать, А нас учили стукачів всіх, Немов паскудників, вбивать. Ти ніби та базарна баба, Яку і хлібом не годуй, Їй дай лише когось обмазать, Поки їй в рот не всунеш... буй. 1.7.2009 р. ПОБАЗАРУВАВ Якось я поїхав в Київ Побазарувать, А людей у місті стільки – Не проїхать, ані стать. Як поглянув, що почому, На той світ, Хочте вірте чи не вірте – Я схопився за живіт. Закружилось в голові вже Від тих цін, От що робить Президент наш І кабмін. А верстат штампує гроші – Живодер, Бо вже гроші ті дешевші Від шпалер. Всі стояли розважались – Хто як міг, Але я валивсь відверто Просто з ніг. А верстат штампує гроші – Живодер, Хоч ті гроші вже дешевші Від шпалер. Щоб були ми не жидами, Та щоб не хохлами, То давно б в державі нашій Всі були б панами. А то одні шибко гнуться, Інші гоноряться, А евреї й українці Вже й жидів бояться. Маруся ти Маруся – Рожевий мій букет, Що з тобою сталось Від тюльки і котлет. 4.10. – 1.7.1998 р. А ВІЗЬМІТЬ ПЕНСІОНЕРІВ: За те, що мовчали, То і їх, як білу гуску, Братки общіпали. Чи за їхню рабську працю, Чи за їх порядність? Що не можуть постояти За національність! 30.7.1998 р. ПАНУ ЖИРИНОВСЬКОМУ Жириновський так, як Цезар: Дайте ви йому права, Перетрахає жінок всіх, Будь то дівка чи вдова. Кинув би і Кремль, і Думу – Дідько б все оте побрав – І упевнений, що в яслях Сам би нянечкою став. Адже, як колись казав він, Діткам досить й п’ять хвилин; То ж спілкуються хай з батьком Всі по телеку з картин. Тож чому б вже і сьогодні Не почать експеремент, Поки в нього часу більше Й поки ще не Президент. Був би з нього добрий батько, Що вже там і говорить, Бо хвилину для дитини Міг би в місяць приділить. Й чхать би він хотів на Думу І на Путіна давно. Головне, щоб Жириновських Більше отприсків було. 20.9.1998 р. КОХАЙТЕСЯ! Кохайтесь всі! Ви того варті, Мій друг для вас завжди на варті. 16.1.2008 р. НАТАЛІЇ ВІТРЕНКО А Наталія Вітренко – Посади її на трон – Буде пушками палити На усіх з усіх вікон. Як же ти тоді до неї Зможеш підступитися, Як не вміє та нічого Окрім, як сваритися.. 20.9.1998 р. НЕВТОМНИЙ ПРАЦІВНИК Хто вміє брехать – той жирує, А той, хто невміє – сопе, Тому з двох один голодує, А інший – під себе гребе. Гребе і не томиться, бидло, Й не лопне ніяк той хом'як. Такий Президент наш і спікер,