Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
4. Загальні підстави для виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю зазначені в ст. 4 КВК України та ст. 403 КПК України. Крім цього, спеціальними умовами для реалізації кримінально-виконавчої функції з цих питань є:
1) копія вироку суду, що завірена підписом судді й печаткою суду (ст. 404 КПК) та розпорядження про виконання вироку (довідка про вступ вироку в законну силу або постанова чи ухвала суду, винесена в апеляційному порядку (ст. 401 КПК));
2) копія ухвали (постанови), що винесена в апеляційному чи касаційному порядку та завірена підписом судді й печаткою суду (ст. 402 КПК).
При цьому слід мати на увазі, що без наявності довідки про вступ вироку в законну силу (а в разі апеляційного чи касаційного перегляду справи — відповідної ухвали (постанови) суду чи витягу з неї), вирок не може вважатися таким, що набув чинності та виконанню не підлягає до отримання вказаних документів (ст. 403 КПК).
5. Виконання даного покарання покладено на такий орган виконання покарань, як Кримінально-виконавчі інспекції ДКВС України (статті 11, 13 КВК).
Кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік засуджених, позбавлених права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, та виконує інші обов’язки, передбачені ст. 31 КВК України та нормативно-правовими актами ДДУПВП.
Як показує практика, в Україні щорічно дещо зростає кількість засуджених до цього виду покарань: з 157 осіб у 1990 р. (0,1% усієї кількості засуджених) до 3,1 тис. осіб у 2005 р. (1,8% у структурі засуджених).
6. Індивідуально-профілактична робота — це система заходів цілеспрямованої діяльності, об’єктом якої є особи з кримінальними нахилами, з метою запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміногенних якостей. Такому ж впливу під час відбування покарання піддаються й засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — протягом усього терміну відбування покарання аж до зняття або погашення судимості в установленому законом порядку (статті 89—91 КК).
7. Після реформування органів внутрішніх справ, а саме — виведення з-під підпорядкування МВС України Державного департаменту України з питань виконання покарань, підрозділів пожежної охорони та ін., термін «органи внутрішніх справ» за змістом є тотожним поняттю «міліція».
Відповідно до чинного законодавства, міліція в Україні — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Правовою підставою діяльності органів внутрішніх справ (далі — ОВС) України є ст. 19 Конституції України, спеціальний Закон України «Про міліцію», Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та інші нормативно-правові акти, що визначають їх правовий статус і функції в галузі запобігання злочинам.
8. У випадках, коли позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців і позбавлення волі на певний строк, воно поширюється на весь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Строк додаткового покарання при цьому обчислюється з моменту відбуття основного покарання. Це означає, що адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону не може використовувати засуджену особу на роботах (посадах), які їй заборонено виконувати (обіймати).
Крім цього, за 20 днів до закінчення строку покарання, а в разі умовно- дострокового звільнення засудженої особи (ст. 81 КК) або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК) — у день звільнення адміністрація зазначених органів і установ виконання покарань направляє поштою до КВІ за обраним місцем проживання копію вироку та постанови суду, довідку на засуджену особу, де зазначає її установчі дані, дату звільнення та дані про родичів, а також підписку про явку до відповідного підрозділу КВІ у триденний термін після звільнення. Якщо ж засуджений навмисно чи випадково вказав у заяві помилкову адресу, за якою він має намір постійно проживати після звільнення, він однаково зобов’язаний з’явитися до КВІ, куди направлені документи, оскільки в іншому разі його неявка буде підставою для оголошення в розшук або для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України «Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі».