Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
4. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно- дострокового звільнення чи заміни покарання більш м’яким надсилає копію вироку суду до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого або до військової частини за місцем служби засудженого.
1. До покарань, що можуть застосовуватись і як основні, і як додаткові, належить позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 3 ст. 52 КК).
Основні покарання є найбільш суворими обмеженнями прав і свобод, що застосовуються тільки самостійно і не можуть приєднуватись одне до іншого або поєднуватися. У свою чергу, додаткові покарання не можуть застосовуватися самостійно, вони приєднуються до основного.
Виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, суди при постановленні вироку вирішують питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому, якщо судом призначено покарання, яке передбачено законом як основне і додаткове (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), то застосовувати додатково до засудженого це покарання суд не вправі. Разом з тим, позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначено судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже була позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.
Таким чином, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю належить до числа покарань: а) змішаних, оскільки може бути призначене як основне і як додаткове; б) строкових, як основне покарання воно призначається на строк від двох до п’яти років, а як додаткове — від одного до трьох років; в) спеціальних — застосовується не до будь-яких засуджених, а лише до тих осіб, які на момент вчинення злочину обіймали ті посади або займалися тією діяльністю, з якими був пов’язаний вчинений злочин.
2. Зміст даного покарання виражається в позбавленні засудженого його суб’єктивного права на ті посади, які він обіймав, або на ту діяльність, якою він займався на момент вчинення злочину, і тимчасового обмеження його правоздатності — можливості претендувати на обіймання певної посади або зайняття певною діяльністю на строк, встановлений вироком суду. При цьому закон (ст. 55 КК) не обмежує коло посад і видів діяльності, права обіймати які або займатися якими засуджений може бути позбавлений за вироком суду. Водночас суд не може позбавити засудженого права працювати в тій або іншій галузі господарства, системі культури, освіти, здоров’я тощо без точного визначення у вироку кола і характеру тих посад або без вказівки конкретного виду тієї діяльності, права обіймати які або займатися якими позбавляється засуджений. Більш того, не є перешкодою для призначення даного покарання і та обставина, що на момент постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими був пов’язаний вчинений ним злочин, або був позбавлений права на їх заняття в порядку адміністративного стягнення.
3. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю здійснюється у двох формах:
1) припинення трудового договору із засудженим, який обіймає певну посаду, або анулювання дозволу займатися певною діяльністю;
2) відмові засудженому в укладенні трудового договору на обіймання певної посади або у видачі дозволу займатися певною діяльністю.
При цьому, якщо виконання вироку в першій формі відбувається один раз — відразу після вступу його в законну силу, то в другій — протягом усього визначеного вироком строку покарання. Тому в цілому діяльність по виконанню вимог вироку суду характеризується тривалістю і широким колом суб’єктів, які відмовляють засудженому в укладенні трудового договору на обіймання певної посади або у видачі дозволу займатися певною діяльністю.